Емпедокл

Емпедокл (близько 490 — 430 до н. е., походив з сицилійського міста Агрігента.) — давньогрецький філософ, поет, лікар, політичний діяч. Очільник партії демократів. За легендою, він скінчив життя самогубством, кинувшись в жерло вулкана Етна^[9]. За іншою версією, загинув під час дослідницької подорожі до кратера Етни^[10].

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Емпедокл.

Емпедокл
дав.-гр. Ἐμπεδοκλῆς
Західна філософія
Народження	490 до н. е.(-490) Акрагант[d], Аґрідженто, Сицилія, Королівство Італія[1][2]
Смерть	430 до н. е.(-430) Етна[3]  падінняd
Громадянство (підданство)	Акрагант[d]
Знання мов	давньогрецька мова[4]
Діяльність	лікар, письменник, поет, політик
Основні інтереси	космогонія, онтологія
Значні ідеї	матерія складається з чотирьох елементів: води, землі, повітря, вогню
Вплинув	Горгій, Арістотель, Фрідріх Ніцше
Літературний напрям	Pluralist schoold і Досократики
Зазнав впливу	Парменід, піфагорейство
Вчителі	Анаксагор[5], Парменід[5][2], Геракліт[5] і Піфагор
Відомі студенти	Горгій[6], Коракс[7] і Тісій[d][7]
Визначний твір	Purificationsd і On Natured
Історичний період	Досократова філософія
Батько	Exainetos of Akragasd[8]
Родичі	Empedokles of Akragasd[8]
Емпедокл у Вікісховищі

Філософія Емпедокла

Разом з Анаксагором із малоазійського міста Клазомени (близько 500—428 pp. до н. е.) вони першими здійснили поєднання уявлень про різноманітність та багатомірність дійсності з уявленнями про єдине буття.

Емпедокл дійшов висновку про хибність позиції щодо існування єдиного першоелемента Космосу (як це вважали представники «мілетської школи»), проголосивши у своїй поемі «Про природу» такими першоелементами відразу чотири «стихії»: вогонь, землю, повітря і воду, які він називав «коренями усіх речей».^[11]

Їх єднання створює щось нове, не схоже на жоден з елементів, нову якість. Самі по собі «корені» незмінні та вічні, але внаслідок своєї відмінності один від одного отримують можливість взаємно обмінюватися місцями, що і становить рух. З'єднання і роз'єднання цих елементів і дає картину народження та руйнування усіх речей і процесів навколишнього світу. Досить механічне тлумачення з'єднань і роз'єднань унеможливлює довести уявлення про їхнє об'єднання в нове якісно ціле до висновку про існування нових законів, яким підкоряється це якісно нове.^[12]

Сам процес з'єднання і роз'єднання в Емпедокла мислиться як спричинений дією двох космічних сил — Любові і Розбрату. Коли переважає Любов, усе виявляється «з'єднаним», але таке переважання не вічне, з периферії Космосу починає свій наступ Хаос, що несе Розбрат і призводить до повного роз'єднання усіх «коренів». Потім знову перемагає Любов. Хоча в уявленнях Емпедокла переважають міфологічні теми, за своїми здобутками він — філософ, який не належить до конкретної школи.

Медицина

Значну увагу приділяв Емпедокл проблемам анатомії та фізіології. Цікавим є запропонований ним механізм дихання, а також теорія «шпар та витікань», яка слугувала поясненню відчуттів і містила зачатки атомістичних уявлень. У поемі «Очищення» Емпедокл виклав релігійно-етичне вчення про метемпсихоз — переселення душ. Крім того, Емпедокл є основоположником сицилійської медичної школи.

Пам'ять

На честь Емпедокла названо астероїд, відкритий 3 квітня 1989 року.

Див. також

• Анаксагор