Паоло Фонтана

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фонтана.

Паоло Антоніо Доменіко Фонтана (італ. Paolo Antonio Domenico Fontana, пол. Paweł Antoni Fontana) (1696, Кастелло — 17 березня 1765, Заслав) — видатний український архітектор італійського походження, поручник артилерії ВКЛ.

Паоло Фонтана Paolo Fontana
Джузеппе Фульчі. Паоло Фонтана. 1743.
Ім'я при народженні	Paolo Antonio Domenico Fontana
Народився	1696(1696) Кастелло
Помер	17 березня 1765(1765-03-17) Заслав
Громадянство	Річ Посполита
Національність	італієць
Діяльність	митець
Відомий завдяки	архітектор
Magnum opus	Собор Різдва Пресвятої Богородиці
Військове звання	поручник артилерії
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Походив з незаможної сім'ї Джакомо Доменіко Фонтана і Марти Беллотті з оселі Кастелло в долині Вальсольда над озером Луґано (нині муніципалітет Вальсольда, провінція Комо, Італія). Охрещений 28 жовтня 1696 року.^[1]

Не відомо, де здобував освіту. 2 березня 1723 р. полишив вітчизну, у пошуках кращої долі подався до Речі Посполитої. До квітня 1726 р. мешкав у Варшаві, тоді, за сприяння відомого архітектора Юзеф Фонтана

поступив на службу до одного з найвпливовіших магнатів, коронного маршалка Павла Карла Санґушка. Цей період життя архітектора був найбільш продуктивним. Він створює типові для своєї творчості і водночас яскраві зразки сакральної архітектури, зокрема, костел Св. Анни в Любартові, костел Св. Людвіка у Володаві, костел і монастир оо. Реформатів у Раві Руській, греко-католицьку катедру у Холмі тощо.

У 1730 році узяв шлюб з першою своєю дружиною Маріанною Суфчинською (пол. Marianna Suffczyńska). Між 1730—1740 р. отримав звання поручника артилерії Великого Князівства Литовського, щоправда, цілком номінальне. 1745 р. повернувся в рідні краї.

З 1746 року знову в Речі Посполитій, повторно укладає контракт на службу при дворі князя Павла Карла Санґушка (у Заславі).

Після смерти дружини побрався вдруге (бл. 1748) з Терезою Ромайроні (італ. Teresa Romaironi).

Цей період був найбільш продуктивним в житті архітектора; будує костел і монастир оо. Лазаристів у Заславі, дерев'яний костел у Білогородці, костел оо. Домініканів у Вінниці, костел оо. Єзуїтів у Кременці, парафіяльний костел у Чуднові, костел оо. Капуцинів у Костянтинові, костел оо. Єзуїтів у Житомирі, палац князів Санґушків у Заславі (спільно з Якубом Фонтаною (італ. Jakub Fontana) тощо.

Після смерти князя Павла Карла Санґушка (1750 р.) в життя архітектора прийшли зміни. Барбара Санґушкова, амбітна вдова, плекала грандіозні плани, але похилий вік, хвороби завадили архітекторові зреалізувати їх уповні.

Завжди тужив за батьківщиною, прагнув повернутися; про неодноразові спроби це зробити свідчить кореспонденція, фінансові звітності, пов'язані з придбанням маєтку в Італії.

Близько 1764 р. архітектор остаточно втратив зір.

17 березня 1765 р. помер, був похований у Заславі, могила не збереглася. Родина архітектора переїхала до Львова.

Мав восьмеро дітей, четверо з яких, мабуть, не досягли підліткового віку. Донька Маріанна була одружена із львівським купцем Іоаном Буасероном (або Бойсероном), ще одна — з радником магістрату Франциском Лоншаном. Дружина адміністратора Ставропігії львівської, королівського поштмейстера Антона Дейми також походила з дому Фонтана.^[2]

Праці

• Костел Св. Анни, Любартів
• Костел і монастир оо. Капуцинів, Любартів
• Палац князів Санґушків, Любартів
• Оранжерея при палаці князів Санґушків, Любартів
• Палац князів Санґушків, Заслав
• Палац князів Санґушків, Варшава
• Монастир оо. Домініканців, Раків
• Костел і монастир оо. Реформатів, Рава Руська
• Костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії^[3] і монастир оо. Реформатів, Судова Вишня
• Костел оо. Єзуїтів, Кременець
• Костел парафіяльний, Чуднів
• Костел і монастир оо. Піярів^[pl], Луків
• Костел Святого Духа, Люблін
• Монастир оо. Кармелітів, Люблин
• Греко-католицька катедра, Холм
• Костел і монастир оо. Реформатів, Холм
• Костел оо. Піярів, Холм
• Костел св. Людвіка, Володава
• Костел і монастир сс. Бригідок, Берестя
• Костел парафіяльний, Острів
• Костел і монастир оо. Капуцинів, Устилуг
• Костел оо. Єзуїтів, Житомир
• Костел оо. Домініканів, Вінниця
• Костел і монастир оо. Лазаритів, Заслав
• Будинок плебанії при церкві Св. Івана Хрестителя, Заслав
• Острозькі ворота, Заслав
• Костел і монастир оо. Капуцинів, Костянтинів
• Палац у Сребрищі біля Холма^[4]

Галерея

• 
  Палац Санґушків у Заславі від головного входу
• 
  Сучасний стан інтер'єру палацу Санґушків у Заславі
• 
  Костел та палац князів Санґушків у Заславі, Наполеон Орда 1872
• 
  Постколоніальна еклектика. Пам'ятник полеглим у 2 Світовій війні радянським воякам на фоні костьолу оо. Єзуїтів у Крем'янці
• 
  Інтер'єр костелу оо. Єзуїтів у Крем'янці
• 
  Наполеон Орда. Парафіяльний костел у Чуднові. 1874
• 
  Греко-католицька катедра у Холмі
• 
  Костел Св. Людвіка у Влодаві
• 
  Костел оо. Єзуїтів у Житомирі. 1865
• 
  Костел оо. Домініканів у Вінниці
• 
  Костел Св. Йосипа у Заславі
• 
  Будинок плебанії від входу. Заслав
• 
  Будинок плебанії від вулиці Острозької. Заслав
• 
  Палац Санґушків. Любартув
• 
  Фонтан біля палацу Санґушків в Любартові
• 
  Костел Св. Анни. Любартув
• 
  Костел Св. Анни в Любартові. Інтер'єр
• 
  Костел оо. Піярів. Холм
• 
  Костел оо. Піярів у Холмі. Інтер'єр
• 
  Костел Св. Івана Хрестителя у Старокостянтинові

Вшанування пам'яті

15 лютого 2016 року розпорядженням міського голови ім'ям Паоло Фонтана названо вулицю в Ізяславі.

Див. також

• Митці і маєтки України