Базиліка Преображення Господнього (Кременець)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Собор Преображення Господнього Православної Церкви України (колишня Базиліка Святи́х Ігна́тія Лойо́ли і Стані́слава Ко́стки або Костел оо. Єзуїтів) — сакральна споруда, домінанта комплексу монастиря оо. Єзуїтів у Кременці на Волині. Збудований архітектором Павлом Гіжицьким за проєктом архітектора Паоло Фонтана у першій половині XVIII століття в стилі пізнього бароко[1]. Нині — Церква Преображення Господнього ПЦУ. Найвища будівля міста[2].
Базиліка Святих Ігнатія Лойоли і Станіслава Костки | |
---|---|
50°07′ пн. ш. 25°43′ сх. д. | |
Тип споруди | православний храм |
Розташування | Україна, Кременець |
Архітектор | Паоло Фонтана, Павло Гіжицький |
Засновник | Міхал Сервацій Вишневецький |
Початок будівництва | 1731 |
Кінець будівництва | 1743 |
Будівельна система | цегла |
Стиль | пізнє бароко |
Належність | РКЦ → УПЦ-КП → ПЦУ |
Єпархія | Тернопільська єпархія ПЦУ |
Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
Адреса | вул. Ліцейна 1, Кременець, Тернопільська область |
Епонім | Ігнатій Лойола |
Присвячення | Ігнатій Лойола |
Базиліка Преображення Господнього у Вікісховищі |
Історія
На прохання князя Міхала Сервація Вишневецького в 1729 році Павло Карл Санґушко надіслав йому на розгляд три різних плани храмів, автором яких слід вважати архітектора Паоло Фонтану. Вибір М. С. Вишневецького зупинився на проєкті святині з монастирем і школою, після чого до його реалізації було залучено кременецького архітектора, єзуїта Павла Гіжицького. Аналіз архітектури базиліки (ширше — комплексу) дозволяє говорити про сплав талантів обох архітекторів у її остаточному вирішенні, проте й дозволяє виокремити прийоми притаманні кожному архітекторові зокрема.
Будівництво тривало протягом 1731—1743 років.
За часів СРСР костел використовувався як спортивне приміщення навчального закладу.
Опис базиліки
За поземним планом комплекс споруд наближений до літери Н. Костел — тринавовий з трансептом, в перехресті — висока гранчаста баня, вкрита бароковим куполом з ліхтариком. Вівтарна частина й крила трансепту трохи заокруглені, що значно посилює красу й виразність будівлі. Від підлоги до віщої позначки в інтер'єрі костел має 28 метрів. Бічні нави за єзуїтів були відведені під каплиці.
Коридорною системою костел поєднано з корпусами келій, що в зимову пору давало змогу дістатися всіх частин комплексу без виходу на подвір'я. Бічні крила комплексу попереду мають наріжні башти й утворюють парадний двір на зразок палацового курдонеру. Ухил земельної ділянки спонукав архітектора до створення штучної тераси, вдало прикрашеної парадними сходами, балюстрадами й кам'яними ліхтарями в стилі рококо. Малюнок балюстрад і ліхтарів не має аналогів в Україні. Фасади комплексу розділені на барокові частини-«дзеркала». Контрастне фарбування «дзеркал» і деталей фасадів надає комплексу палацової краси й вишуканості, більш притаманних світським будівлям доби пізнього бароко чи рококо.
Наприкінці XX століття комплекс колегіуму визнано видатною пам'яткою архітектури країни.
Галерея
- Вид на Костел оо. Єзуїтів з гори Бони
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.