Острови Спратлі
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| Острови Спратлі | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Spratly Islands кит.: 南沙群岛 в'єт. Quần Đảo Trường Sa | ||||
 Риф Сваллоу | ||||
Карта  | ||||
| Острови Спратлі | ||||
| Географія | ||||
| Місцерозташування | Південнокитайське море | |||
| Акваторія | West Philippine Sead[1] | |||
| Площа | 5 км² | |||
| Берегова лінія | 926 км | |||
| Найвища точка | 4 м | |||
| Країна | ||||
| Спірна територія: В'єтнам, КНР, Філіппіни, Малайзія, Тайвань, Бруней | ||||
| Адм. одиниця | Kalayaand Trường Sad 中興里d Сабаг Exclusive economic zone of Bruneid Nansha Districtd | |||
| Населення | ||||
| ||||
 Острови Спратлі Острови Спратлі (Південнокитайське море) | ||||
 | ||||
Острови Спратлі у Вікісховищі | ||||
Острови Спратлі (в'єт. Quần Đảo Trường Sa; кит.: 南沙群岛; тагал. Kapuluan ng Kalayaan) — архіпелаг у південно-західній частині Південнокитайського моря, що складається з більш ніж 100 дрібних островів, рифів і атолів, сумарна площа яких становить менше 5 км. Загальна площа району становить понад 400 тис. км, його центр знаходиться за 400 км від островів Палаван і Калімантан, за 500 км від узбережжя В'єтнаму і за 1000 км від китайського острова Хайнань.
Боротьба за архіпелаг
Узагальнити
Перспектива
Попри свій крихітний розмір, острови архіпелагу мають важливе значення з точки зору присутності в регіоні. Крім того, дослідження свідчать про наявність значної кількості нафти і газу. На островах немає постійного населення, в даний час вони використовуються як рибопромисловий район.
Офіційні претензії на встановлення державного суверенітету над усім архіпелагом Спратлі пред'являють Китай і В'єтнам. Одночасно на ряд південних островів і рифів претендують Філіппіни, Малайзія, Бруней і Тайвань. У даний час під контролем В'єтнаму перебувають близько 40 островів, Китай займає 15, Філіппіни — вісім, Малайзія — шість островів архіпелагу. Тайвань володіє одним, але найбільшим за розмірами островом — Тайпін (Іту-Аба). Всі зазначені держави розмістили військові підрозділи на підконтрольних островах, активно розвивають їх інфраструктуру та освоюють природні ресурси в цьому районі.[2]
Переговори щодо островів велися регулярно, починаючи з 1992 року, коли була прийнята Декларація АСЕАН про мирне вирішення конфлікту. У 2002 році на саміті АСЕАН був підписаний Кодекс поведінки в Південно-Китайському морі та Спільна декларація про співробітництво в галузі нетрадиційних питань безпеки. Ці договори підтвердили дотримання принципів ненападу і невтручання у справи один одного та вироблення механізмів врегулювання конфліктів. Кодекс поведінки не включив у себе положення, запропоноване В'єтнамом, про замороження будівництва нових структур в районі моря. Категорично проти цієї пропозиції виступив Китай. Посягання Китаю на острови Спратлі є яскравим прикладом китайського експансіонізму в Південно-Східній Азії.[3]
У 2005 В'єтнам знову оголосив про суверенітет над островами Спратлі. Але уже в травні-червні 2011 р. між В'єтнамом і Китаєм відбулося кілька інцидентів, таких як пошкодження кабелів в'єтнамських дослідних суден, протести біля китайських диппредставництв у В'єтнамі, обміни заявами політиків і дипломатів, морські навчання В'єтнаму, хакерські війни. У свою чергу, 2008 року Філіппіни заявили, що будуть «битися до останнього моряка і морського піхотинця» за острови.[4]
У травні 2018 Китай розмістив на островах свої ракетні системи, які дозволять йому наносити удари по судах в радіусі близько 475 кілометрів (для порівняння, ракети «земля-повітря» літають на 257 км).[5]
2016-го року суд в Гаазі вирішив, що КНР не має права на спірні острови, однак, влада країни з цим не погодилася.[6]
Див. також
Посилання
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.