Калімантан
третій за величиною острів, розташований в острівній частині в Південно-Східній Азії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Калімантан (індонез. Kalimantan), також Борнео (малай. Borneo) — третій за величиною острів у світі; єдиний морський острів, розділений між трьома державами: Індонезією, Малайзією і Брунеєм. Площа — 743 330 км². Острів лежить у центрі Малайського архіпелагу в Південно-Східній Азії.
| Калімантан (Борнео) | |
|---|---|
 Світанок у джунглях Калімантану | |
Карта  | |
| Географія | |
| Континент | Азія |
| Місцерозташування | Південно-Східна Азія |
| Акваторія | Тихий океан, Море Сулу, Південнокитайське море, Яванське море, Море Сулавесі, Макасарська протока |
| Група островів | Великі Зондські острови |
| Площа | 743 330 км² (3-тє місце) |
| Довжина | 1366 км |
| Ширина | 1026 км |
| Берегова лінія | 4971 км |
| Найвища точка | Кінабалу, 4095 м (3-тє місце) |
| Країна | |
| Індонезія, Малайзія, Бруней | |
| Населення | 21 258 000 осіб (2014) (9-те місце) |
 Калімантан (Борнео) Калімантан (Борнео) (Індонезія) | |
 | |
Калімантан у Вікісховищі | |
Індонезійська — велика частина острова ділиться на чотири провінції (Західний Калімантан, Центральний Калімантан, Південний Калімантан та Східний Калімантан). Малайзійська частина ділиться на два штати — Сабах та Саравак.
Географія
Калімантан оточений Південно-Китайським морем, Морем Сулу, Морем Сулавесі, Макасарською протокою, Яванським Морем та протокою Карімата. На захід лежать півострів Малакка й острів Суматра, на південь — острів Ява, на схід — острів Сулавесі, на північний захід — острови, що належать Філіппінам.
Найвищою точкою на острові є гора Кінабалу (4095 м) у малайському штаті Сабах. У цій же частині острова є діючий вулкан Бомбалай.
Найбільші річки: Капуас, Каян, Махакам і Баріто.
Найбільші міста Калімантану: Банджармасін, Мартапура, Понтіанак, Самаринда і Балікпапан (Індонезія), Кучинг, Сібу і Сандакан (Малайзія), Бандар-Сері-Бегаван (Бруней).
Історія
Узагальнити
Перспектива
_in_Tenggarong_TMnr_10005749.jpg)
Найдавніші відомі переселенці припливли на Калімантан з Африки понад 40 тисяч років тому. 13 тисяч років тому вони розселилися на Малакському півострові[2]. Прямі нащадки цих людей — негріто, які досі живуть в Малайзії.
Негріто розселилися на північ у Східну Азію і Тайвань приблизно 8 тисяч років тому. На материку при надлишку ресурсів природний відбір забезпечував виживання рослих і сильних, а на островах — невисоких, які могли обходитися меншою кількістю їжі. 3—5 тисяч років тому полінезійці зі Східної Азії стали розселятися на острови і відтісняти негріто в гори. Нащадки полінезійців — дусуни, мурути і даяки — нині населяють внутрішні частини Борнео й віддалених островів Індонезії, а також острів Нова Гвінея майже повністю, а негріто майже не збереглися. І полінезійці, і негріто вважаються корінним населенням — протомалайцями.
Приблизно в 3 столітті до нашої ери на території Південного Китаю відбулася зустріч монголоїдів, які поступово розселялися з північного заходу Азії, і місцевих народів, що прийшли з півдня. Змішаний монголо-полінезійський народ поступово, мігруючи на південь, заселив півострівну Малайзію та зараз називається дейтеромалайці. Дейтеромалайці влаштувалися також на узбережжі Калімантану, а внутрішні області займали протомалайські етноси. Тих і тих попри величезну етнічну різницю нині часто називають корінними жителями Малайзії.
На півдні Калімантану живуть банджари. З некорінних народів найбільшу чисельність мають китайці.
У XV столітті острів став залежним від індонезійської імперії Меджепегіт. Правителька індуїстської держави Негара Дипа, що знаходиться на Калімантані, Джунгджунг Буї, вийшла заміж за яванського принца Суріяната, і вони спільно управляли царством, яке з 1365 а платило данину імперії Меджепегіт. Таким чином воно стало частиною Нусантари — збірної назви індонезійських земель. Коли принц Негара Дипа, Самудра (Суріансія), навернувся в іслам і утворив ісламську державу Банджара, туди також увійшла велика частина земель індуїстського царства Негара Даха.
Північний Калімантан з XV по XVII століття входив до складу султанату Бруней, який на той час переживав розквіт. 1703 у (за іншими джерелами 1658) велика частина півночі острова була передана султанату Сулу, розташованому на південних Філіппінах, після того як останній надав султану Брунею військову допомогу проти повстання в Брунеї. 1857 султан Сулу Джамалуль Ахлам Кірам (1863—1881), здав Північний Калімантан в оренду Британської компанії Північного Борнео[3]. Ця частина острова зараз входить до складу Малайзії і відома як Сабах. Внутрішні території острова були населені тубільцями. У XIX столітті прибережні території, ще залишалися під контролем Брунею, поступово перейшли під контроль династії, заснованої Джеймсом Бруком.
Ресурси
На острові багаті родовища нафти, видобуток якої формує основу економіки Брунею і є однією з основоположних статей економіки Індонезії. Крім цього, на острові видобувають алмази. Острів лежить у вологому екваторіальному поясі й густо вкритий джунглями. Проте заготівля дров різко зменшує запаси деревини. Джунглі також страждають від лісових пожеж у посушливі періоди, особливо сильні пожежі були в 1997—1998 роках, що могло призвести до екологічної катастрофи.
Цікаві факти
- На Калімантані протікає дві річки з однаковою назвою — Капуас. Одна з них, у провінції Західний Калімантан, є найдовшою річкою Індонезії (1143 км) і найдовшою острівною річкою у світі. Інша, у провінції Центральний Калімантан, значно коротша (близько 600 км), притока річки Баріто.
- У західній частині острова зустрічається єдиний досі відомий вид жаб, у якого відсутні легені — борнейська пласкоголова жаба.
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.