Оліїв

Олі́їв — село в Україні, у Зборівській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Лопушанка.

село Оліїв
Церква святого Миколая Церква святого Миколая
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Зборівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA61040170360087862
Основні дані
Засноване	1532
Населення	778
Територія	1.340 км²
Густота населення	580.6 осіб/км²
Поштовий індекс	47226
Телефонний код	+380 3540
Географічні дані
Географічні координати	49°45′20″ пн. ш. 25°15′38″ сх. д.
Водойми	Лопушанка
Відстань до районного центру	18 км
Найближча залізнична станція	Зборів
Відстань до залізничної станції	16 км
Місцева влада
Адреса ради	47201, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м. Зборів, вул. Хмельницького Б, буд 24
Карта
Оліїв
Оліїв
Мапа
Оліїв у Вікісховищі

Через село проходить автодорога Т 2013. Село знаходиться за 14 км від Зборова та за 50 км від Тернополя.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	775	99.61%
російська	3	0.39%
Усього	778	100%

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.

Перша писемна згадка — 1532, коли Станіслав Сєнєнський продав феодалу Андрію Гурці місто Золочів із селами серед яких був згаданий Оліїв. Феодал Гурка був змушений звільнити мешканців від податків на 14 років, щоб вони могли відбудувати свої садиби, знищені частими війнами та набігами татарів і турків. Володіння Гурків успадкувала родина Чарнковських, у якої село придбав Люблінський воєвода Марек Собєський. З цього часу, протягом п’яти поколінь, господарями Олієва були родина Собєських. У середині 18 століття старостою Олієва був Стефан Блендовський, а у 1780-х роках Мацей Старєняський. У 1855 році онук останнього, Міхал, був записаний власником, і того ж року він продав своє маєток графу Казімєжу Водзіцькому. Майно залишалося в руках родини Водзіцьких до початку другої світової війни. Наприкінці XIX століття громада Олієва мала власну печатку з гербом: у полі печатки — поставлені вертикально граблі, які перехрещує серп. На початку XX століття у селі діяли «Просвіта», «Братство тверезості» та інші українські товариства. Перед Радянським вторгнення до Польщі в селі мешкало близько двох тисяч мешканців із змішаним польсько-українським населенням.

У 1944 році через село пройшов більшовицький терор, відомо про двох вбитих неповнолітніх під час облави військами НКВС, також відомо про постраждалих поляків^[2].

1946 пошукові загони НКВС захопили криївки які були на території села, відбувся бій між підпільниками та більшовицькими окупантами, у ході якого застрелились троє оточених підпільників^[3].

Перепис 1989 року зафіксував у селі 918 мешканців. За даними всеукраїнського перепису населення 2001, в селі мешкало 778 осіб. Мовний склад був таким:

На 1 січня 2017 року населення становило 682 особи.

10 лютого 2021 року поблизу села було знайдено винищувач Bell P-39 Airacobra часів Другої Світової Війни отриманий СРСР по лендлізу від США. Роботи проводили учасники Громадської організації «Пошук літаків в Україні». У цьому районі 14-17 липня 1944 року під час Сандомирсько-Сілезької операції були повітряні бої, літаків цієї моделі збили близько десяти^[4].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Зборівської міської громади^[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зборівського району, село увійшло до складу Тернопільського району^[6].

Церкви і пам'ятники

Костел Архангела Михаїла в Олієві, 1939

Кам’яна церква Святого Миколая побудована в 1870 році. Церква має класичну тридільну форму, хоч і не яскраво виражену. Чітко можна виділити бабинець, наву, та вівтар. Вінчає церкву одноверхий купол. Церква належить греко-католицькій громаді села. В роки Другої світової війни, до 1944 року, в церкві розміщувався німецький військовий госпіталь. Під стінами храму було поховано 25 німецький вояків, які померли від отриманих ран. Знайдені останки перепоховали на спеціальному німецькому цвинтарі у селі Потелич, Жовківського району Львівщини.

Дерев'яна церква Святого Іллі побудована у XVII столітті. Знаходиться вона в глибині села на горі поблизу сільського цвинтаря. Спершу була побудована з дерева однак потім церква була обмурована каменем. Має скромні розміри, та незвичну форму. Купол церкви одноверхий.

Був костел 1848 року побудови який не зберігся. На місці де височів костел зараз є хрест.

1985 року було споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні.

У 1991 році було відновлено встановлений у 1848 пам'ятний хрест на честь скасування панщини і споруджено знак на місці загибелі трьох вояків УПА у 1946 році і насипана символічна могила УСС.

У 2018 році було встановлено меморіальну дошку героям ОУН-УПА Павлу Робаку та Петру Чіпу^[7].

Скульптура Матері Божої

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована біля церкви.

Робота масового виробництва, виготовлена із каменю.

Скульптура — 1,5 м, постамент — 1,6х0,8х0,8 м, площа — 0,0016 га.^[8]

Інфраструктура

Працюють ЗОШ 1-3 ступенів, Будинок культури, бібліотека, амбулаторія, відділення зв'язку, аптека, цегельний завод, 2 торговельні заклади; діє музична школа. У лютому 2018 року було проведено капітальний ремонт загальноосвітньої школи^[9].

У селі розташована ботанічна пам'ятка природи «Оліївські липи».

Відомі люди

• Приймак Василь Ярославович (1983—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Народилися

• Володимир Здоровега — український вчений, журналіст,д-р філологічних наук
• Й. Здоровега громадський діяч
• Н. Кармазин художник
• О. Костів, літераторка, педагог
• Б. Скоробагатий журналіст
• Я. Скоробогатий вчений-хімік

Проживали орнітологи Казимир і Казимир-Антоні Водзіцькі, душпастирювали релігійний діяч І. Жуковський, письменник, фольклорист А. Сосенко, перебували письменник С. Скляренко, лікар С. Спіталь.

Примітки

1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
2. ЛІТОПИС УПА, ТОМ 18 (PDF).
3. 7 БЕРЕЗНЯ | Офіційний вебсайт УІНП. old.uinp.gov.ua. Процитовано 11 лютого 2021.
4. На Тернопільщині знайшли винищувач «Airacobra» | MIL.IN.UA. Український мілітарний портал (рос.). Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 11 лютого 2021.
5. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
7. Зборівська районна державна адміністрація - Новини. www.oda.te.gov.ua. Процитовано 11 лютого 2021.
8. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
9. Зборівська районна державна адміністрація - Новини. www.oda.te.gov.ua. Процитовано 11 лютого 2021.

Джерела

• Гончаренко В. І., Зарванська Л. П. Оліїв // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022.
• Мельничук Б., Уніят В. Оліїв // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 668—669. — ISBN 966-528-199-2.
• Коропецька У., Мельничук Б., Уніят В. Оліїв // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 381—382. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Olejów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 457. (пол.)

• Портал «Тернопільщина»