Loading AI tools
книга З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Ніч ополудні» (англ. Darkness at Noon) — роман англійського письменника угорсько-єврейського походження Артура Кестлера. Книга присвячена опису епохи «Великого терору» в Радянському Союзі, про те, як жорна революції перемелюють і знищують своїх творців, на думку Партії, тих, котрі мали сумнів щодо правильності обраного шляху розвитку держави й руху. У романі держава, де відбуваються події, прямо не називається, а згадується, як країна, де перемогла Революція.[1]
Ніч ополудні | ||||
---|---|---|---|---|
Darkness at Noon | ||||
Обкладинка оригінального видання | ||||
Форма | роман | |||
Тема | Московський процес | |||
Автор | Артур Кестлер | |||
Мова | німецька мова | |||
Написано | 1940 | |||
Опубліковано | 1941 | |||
Країна | Велика Британія і Угорщина | |||
Опубліковано українською | 1991 | |||
Переклад | В. Бендер | |||
Попередній твір | Гладіатори | |||
Наступний твір | Прибуття та відбуття | |||
| ||||
Рубашов Микола Залманович — Старий Більшовик, колишній Народний Комісар, бригадний командир під час громадянської війни. Можливо, його образ був створений на основі осіб, засуджених на показових процесах (Каменєва, Зінов'єва або Бухаріна).
Головний герой книги — Микола Залманович Рубашов, колишній Народний Комісар, чоловік, старше п'ятдесяти років, заарештований за підозрою в ухилянні від лінії Партії і поміщений у в'язницю, де чекає рішення власної долі. Його образ оснований на низці людей, які стали жертвами московських показних судових процесів і які були особисто відомі автору.[1] Рубашов — це уособлення групи старих більшовиків.[2] Кестлер використовує його образ для дослідження дій старих більшовиків на московських показових процесах 1938 року.[3][4] Перебуваючи у в'язниці, Рубашов згадує й наново оцінює свою роль у Партії та в боротьбі за досягнення її цілей. Він приходить до висновку, що не вчинив жодних контрреволюційних дій, однак, незважаючи на це, він погоджується, не пручаючись, з тим неминучим кінцем, який на його очікує. Він не сперечається, розуміючи, що до власного арешту він сам точно так само, в руслі встановленої Партією лінії, розправлявся з тими побратимами, які «ухилились». Більше того, незважаючи на неминучість розстрілу, на останньому допиті він погоджується визнати звинувачення в ході відкритого процесу, публічно засудивши себе і будь-яких інших побратимів, які «ухилились», тим самим зігравши останню жертовну роль в інтересах Партії.
У 1932 році Кестлер відвідав Радянський Союз.[5] Бувши, як і багато письменників його часу, прихильником ідей марксизму, Кестлер з натхненням береться за підготовку написання книги про досягнення радянського уряду в післяреволюційні роки. Але, побачивши на власні очі радянську дійсність, він з розчаруванням залишає країну. Через кілька років Кестлер дізнається про процес щодо Каменєва і Зінов'єва. У цей час він перебуває в Іспанії, де бере участь в антифранкістських виступах, внаслідок чого буде арештований. Опинившись на свободі у 1938 році, письменник дізнається, що в Москві зникли відомі німецькі антифашисти, в тому числі брат його дружини. Остаточно зневірившись у сталінському режимі, Кестлер приймає рішення про вихід з Компартії.
Артур Кестлер почав писати роман у 1938 році в Німеччині, а закінчив у Франції 1940 року за місяць до вторгнення німців. 21 вересня 1939 року письменник був заарештований французькою поліцією і направлений у табір для інтернованих осіб у Піренеях. У січні 1940 року Кестлер був звільнений і отримав можливість закінчити роботу над романом. Під час подальших неодноразових обшуків поліції німецький варіант книги був вилучений. Однак зберігся англійський переклад, який був переправлений до Лондону.
Згодом і сам автор перебрався до Великої Британії. Тут Кестлер також на деякий час опинився під арештом як підозрілий іммігрант. Перебуваючи у в'язниці, письменник закінчує роботу над книгою. Роман вийшов ще до звільнення Кестлера.
Роман вийшов у Великій Британії 1941 року і став літературною подією. Джордж Орвелл у критичному нарисі про творчість Артура Кестлера говорить про те, що практично всі роботи письменника зосереджені на московських процесах 30-х років. При цьому автор, очевидно розчарований у постреволюційній Росії, приходить до невтішних висновків про неминуче «моральне падіння» суспільства після революції. Орвелл бачить прототипами головного героя Троцького, Бухаріна і Раковського, або когось із інших представників старих більшовиків, які не підтримують сталінського шляху розвитку. Орвелл високо оцінює значення роману, констатуючи, що в 30-40 роки в середовищі британських письменників не знайшлося нікого, хто міг би створити схожу книгу, що виражає розчарування в Радянському Союзі.
Роман увійшов до списку 100 найкращих романів XX століття англійською мовою за версією видавництва Modern Library.[6]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.