Нова Забудова (Київ)

Нова́ Забудо́ва  — історична місцевість у м. Києві. Виникла в 30—40-х роках XIX століття як земля, виділена для масового переселення жителів з Печерська, викликаного будівництвом Нової Печерської фортеці.

Нова Забудова Київ
Загальна інформація
50°25′36″ пн. ш. 30°31′0″ сх. д.
Країна	Україна
Адмінодиниця	Київ
Головні вулиці	Антоновича, Саксаганського, Велика Васильківська
Заклади освіти та культури	КНЛУ
Транспорт
Метрополітен	«Либідська»  «Олімпійська»  «Палац Україна»
Карта
Нова Забудова Нова Забудова (Київ)
Нова Забудова у Вікісховищі

Головні вулиці — Антоновича, Саксаганського, Велика Васильківська, Жилянська, бульвар Тараса Шевченка (розділяв колишні дільниці міста — Старокиївську та Либідську)^[1]. Частиною Нової Забудови була місцевість Паньківщина, куди входять три вулиці — Тарасівська, Микільсько-Ботанічна та Паньківська. Нова Забудова та Паньківщина мають найвищу концентрацію робочих місць у місті.^[2]

Історія

У 30-х роках XIX ст. Київ розширювався, тому виникла потреба в плануванні й організації його забудови та впорядкування. У 1830 р. затвердили план нової фортеці на Печерську. Десятки будинків Печерського форштадту купили, щоб знести, а сотні мешканців переселили в квартали нового району — т. зв. Либідської дільниці або Нової забудови. У 1833 р. сюди з Печерська перенесли дерев'яну Володимирську церкву. У першій чверті XX ст. історична місцевість Нова забудова охоплювала Либідську й частково Бульварну дільниці Києва^[1].

Активний розвиток і забудова району починаються наприкінці XIX — на поч. XX ст. Забудова тих часів збереглася на вулицях Басейній та Рогнідинській. Деякі культові споруди району були зруйновані в 1930—1960 рр.: Благовіщенська, Троїцька, Либідсько-Володимирська, Іоанна Златоуста (Залізна), Індійська церкви^[1].

Галерея

• 
  Нова Забудова у 1914 р. На передньому плані вулиця Льва Толстого
• 
  Вулиця Велика Васильківська у 1900 р.
• 
  Будинок на Жилянській, 79, знесений у 1990-х
• 
  Сучасний вигляд вулиці Саксаганського