Неотомізм

Неотомі́зм — головний напрям неосхоластики, що вбачає у вченні Томи Аквінського (1225–1274) найдосконаліше вираження «вічної філософії». Офіційна філософія католицизму, сучасна версія томізму, який є християнською адаптацією філософії Аристотеля.

Основні риси

Неотомізм різко протиставляє себе як матеріалізму, так і суб'єктивному ідеалізму; він претендує на універсалізм, на синтез віри і розуму, умогляду і емпірики, споглядальності та практицизму, індивідуалізму і соборності.

Неотомізм один з найпоширеніших різновидів сучасного ідеалізму;

Неотомізм також є сучасною філософською і педагогічною концепцією розвитку особистості, що вбачає призначення людини не в боротьбі за своє соціальне і духовне звільнення, а в прагненні наблизитися до божественної досконалості.

Неотомістський реалізм

Неотомістський реалізм відстоює незалежне від людської свідомості існування природи і суспільства, водночас проголошуючи останні про­дуктом творчої діяльності Бога та об'єктом його управління.^[1]

Деякі неотомісти

• Жак Марітен — релігійний філософ, засновник неотомізму.
• Етьєн Жільсон — релігійний філософ, один з найвизначніших у XX столітті фахівців з історії середньовічної філософії, директор Інституту Середньовіччя в Торонто.
• Андрій Баумейстер — професор кафедри теоретичної і практичної філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Див. також

• Аристотелічний неотомізм

Джерела

• Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
• Релігійна філософія. Неотомізм.
• Губман Б. Л. Неотомизм // Новая философская энциклопедия / Ин-т философии РАН; Нац. обществ.-науч. фонд; Предс. научно-ред. совета В. С. Стёпин, заместители предс.: А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигин, уч. секр. А. П. Огурцов. — 2-е изд., испр. и допол. — М.: Мысль, 2010. — ISBN 978-5-244-01115-9.
• LEXIKON DER PSYCHOLOGIE Neuthomismus

Примітки

1. Неотомізм