Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Надар (фр. Nadar; справжнє ім'я — Гаспар Фелікс Турнашон, фр. Gaspard-Félix Tournachon; 6 квітня 1820 — 20 березня 1910) — французький фотограф, карикатурист, письменник та повітроплавець. Батько Поля Надара.
| Надар | |
|---|---|
| фр. Gaspard-Félix Tournachon Nadar | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Gaspard-Félix Tournachon |
| Псевдо | Nadar |
| Народився | 6 квітня 1820[1][2][…] rue Saint-Honoréd, former 4th arrondissement of Parisd[3][4] |
| Помер | 20 березня 1910 (89 років) avenue Franklin-D.-Rooseveltd, VIII округ Парижа[5] |
| Поховання | Grave of Nadard |
| Громадянство |  Франція |
| Національність | Франція |
| Діяльність | фотограф, аеронавт, карикатурист, карикатурист, письменник, журналіст |
| Галузь | фотографія і карикатура |
| Alma mater | Кондорсе |
| Знання мов | французька[6] |
| Заклад | Le Charivarid |
| Членство | Q30738521? |
| Жанр | портрет |
| Magnum opus | Portrait photograph of Sarah Bernhardtd |
| Батько | Victor Tournachond |
| Брати, сестри | Adrien Alban Tournachond[7] |
| У шлюбі з | Ernestine Nadard[8] |
| Діти | Поль Надар |
| Автограф |  |
Надар народився в Парижі 1820 року. Закінчив ліцей Кондорсе. 1853 року почав робити перші фотографії, а 1858 року зробив першу у світі фотографію з повітря, піднявшись над Парижем на повітряній кулі. Фотографії Шарля Бодлера, Гюстава Курбе, Сари Бернар, Ернеста Шеклтона та інших, зроблені Надаром, стали класичними в історії іконографії.
Незвичайній репутації Надара як фотографа сприяло те, що на прохання великого французького художника-классициста Енгра він знімав кожного, чиє фото хотів мати художник. За свідченням його біографа, Е. де Мірекура, Енгр малював з цих фотографій свої портрети й при цьому не відчував потреби в тому, щоб йому позували. Художники називали Надара «Тиціаном фотографії».
Надар зацікавився фотографією завдяки театрові — він був театральним драматургом. Як художник, він був вельми шанованим портретистом. З Дом'є Нодар працював карикатуристом для журналу «Шаріварі». З 1850 року у віці 30 років Надар став улюбленцем бульварів, відомим своєю дотепністю, та водночас ні театр, ні художній салон, ні журнал не давали йому достатньо засобів до життя. Налаштований проти фотографії, як і більшість інших художників, він вирішив стати співвласником фотостудії свого брата Адрієна 1852 року, але це партнерство незабаром скінчилося судовим розглядом.
1854 року Надар випустив у світ «Пантеон Надар», величезну літографію, складену з 240 карикатур, першу із запланованих чотирьох добірок. Ідея Надара була такою ж, як і в свій час у Девіда Хілла — спочатку сфотографувати своїх клієнтів, а вже потім малювати карикатури. Але в «Галереї сучасників» з'явилися не карикатури, а чудові репродукції портретів літераторів та інших відомих людей, зроблені з бездоганних репродукцій оригінальних фотографій Надара.
За висловом Надара, «Фотографія — чудове відкриття… Теорія може бути вивчена за годину, основи техніки за день… Але чому не можна навчити — так це почуттю світла. Те, як світло падає на обличчя, ви повинні вловити самі. Щоб отримати подібність, а не банальний портрет, ви повинні вступити в спілку з тими, що позують, відчути їхні думки і сам характер».
Стиль портретів Надара був простим та строгим. Як правило він фотографував людей, що стоять, та використовував лише верхнє світло й однотонне тло. Основну увагу приділяв обличчю, жестам, позі, намагаючись виявити індивідуальні особливості моделі.
Надар одним з перших почав фотографувати при електричному світлі, створив серію світлин про життя підземного Парижа. Запатентував ідею фотографування з повітряної кулі.
Помер 21 березня 1910 року. Похований на цвинтарі Пер-Лашез.
.jpg)
.gif)
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
