Loading AI tools
машина для обмолочування сільськогосподарських культур з метою відокремити зерно від качанів і колосків З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Молота́рка, заст. молота́рня[1] — машина для обмолочування сільськогосподарських культур з метою відокремити зерно від качанів і колосків (полови, соломи).
Необхідність машин для обмолоту хліба стала відчутною в багатьох країнах ще в XVIII столітті. Уже тоді намагалися молотити сільгоспкультури різними машинами. Після кількох невдалих спроб застосування механічної сили для приведення в рух звичайних ціпів, котків, товчил і різних пристроїв млинів шотландцеві Е. Мейклу прийшла думка застосувати для молотьби швидкий обертовий барабан. На ділі ця думка була здійснена в 1786 році сином Мейкла.
Побудована ним у цьому році машина, згідно з «Енциклопедичним словником Брокгауза і Єфрона», була першою вдалою конструкцією молотарки. За місцем побудови першої молотарки за ними, на досить тривалий час, затвердилася назва шотландських або англійських. Ця система трималася в Старому Світі дуже довго, так що ще на Лондонській всесвітній виставці в 1851 року всі експоновані молотарки належали системі Мейкла.
З плином часу ці молотарки піддавалися значним змінам і удосконаленням. До появи зернозбиральних комбайнів молотарки були основними машинами для виділення насіння із колосків, волотей, качанів чи кошиків сільськогосподарських культур[2]. У Російській імперії використовувалися імпортні молотарки, у СРСР вони вироблялися з 1924 р. до початку 1950-х, їхній випуск було припинено в зв'язку з поширенням комбайнового збирання[3].
На теперішній час обмолочування зерна входить до технологічних операцій зернозбирального комбайна, але молотарки продовжують використовуватися при переробці зібраного жниваркою або вручну колосся, крім того, застосовуються і спеціальні молотарки (кукурудзяні молотарки для фуражу, коноплемолотарки, льономолотарки та ін.)[2].
Залежно від конструкції молотарки поділяють на:
Залежно від типу привода розрізняють молотарки ручні, кінні (з киратом), моторні (з двигуном) і парові (з паровою машиною, переважно з приводом від локомобіля). Залежно від конструкції робочого органа виділяють молотарки європейські (з бильним барабаном) і американські (із зубчастим барабаном).
Робочий орган молотарки складається з урухомлюваного двигуном обертового барабана і нерухомого підбарабанника (деки). Підбарабанник має увігнуту поверхню (барабан — опуклу), і охоплює останній на 1/3 — 1/5 його поверхні. До підбарабанника примикає нахилена донизу решітка, по якій скочується і видаляється з машини солома. Всі згадані частини міцно укріплені в дерев'яному або залізному станку, до якого іноді додається ще стіл для подачі снопів і для захисту самого робітника. У європейських молотарках вимолочування проводиться билами (бичами) — прикріпленими до барабана залізними смугами, що при його обертанні вибивають або витрушують зерно з колосків (аналогічно биякам ціпів). Вимолочене зерно проходить між прутами підбарабанника. В американських молотарках барабани замість бил мають зуби (штифти).
Обтрушування соломи від зерна й полови відбувається на соломотрясі[4] — конвеєрі, що рухається в напрямку від барабана і виводить солому назовні. За конструкцією розрізняють клавішні й платформені соломотряси: перші складаються з «клавішів» — окремих решіток, що здійснюють під дією колінвала коливальні рухи, другі — складаються з однієї рухомої решітки (іноді спорядженої пальцями-перегрібачами). Зерно, полова і збоїни (подрібнена барабаном солома) падають через решітку на скатну дошку, і з неї — на грохот, а основна маса соломи виводиться з молотарки[5].
На грохоті відбувається відділення збоїн, а на віялці — полови та інших дрібних домішок. У молотарках для деяких культур (ячмінь, остюкова пшениця, остюковий овес) використовується шусталка[6] — пристрій, який служить для перетирання зерна з метою відбивання остюків і оболонки (шустання)[7]. Вона складається з двох частин — циліндричної і конічної. За допомогою шнека, насадженого на її вал, зерно передається в циліндричну (споряджену плоскими тупими ножами) частину, а потім в конічну (споряджену 3-4 плоскими билами)[8]. Вали барабана, вентиляторів віялок, шусталки і шнеків мають зовнішні шківи для приводних пасів.
Складна європейська молотарка складається з 8-планкового бильного барабана, підбарабанника (деки), регульованого 3 гвинтами, клавішного соломотряса, установлюваного на одному або двох колінчастих валах, регульованого грохота, двох скатних дощок, половного решета, двох решіт віялки, забезпеченої вентилятором, елеватора для подачі зерна в шусталку, шусталки у вигляді барабанчика з ґратчастим кожухом, другої віялки з двома решетами і циліндричної сортувалки, що розділяє зерно на три сорти.
Колосся потрапляє в барабан, де між билами (або зубами) і підбарабанником здійснюється вимолот зерна. З-під барабана зерно потрапляє через підбарабанник, соломотряс, дошки і грохот на 1-шу віялку, де очищається від полови, колосків і піску. Після воно по елеватору передається в шусталку, а з неї — у 2-гу віялку, де проходить остаточну очистку й сортування, потім зсипається в мішки.
Американська молотарка має такі частини: самоподавач для снопів, ножовий апарат для перерізання шпагату, зубчастий барабан з підбарабанником, регульованим від ексцентрика, бітер (обертовий барабан, що підхоплює солому і передає її на соломотряс), соломотряс, половне решето, два решета віялки, елеватор і автоматичні ваги, що вимірюють кількість надійшлого зерна, і нарешті вентилятор, що виганяє по трубі солому і полову прямо на стіг. На відміну від європейської молотарки, в американській друга віялка ставиться опціонально.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.