Loading AI tools
село в Україні, адміністративний центр Могилівської сільської громади Дніпровського району Дніпропетровської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Могилі́в — село в Україні, центр Могилівської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення — 4097 осіб (станом на 1 лютого 2008 року)[1].
село Могилів | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Дніпропетровська область | ||||
Район | Дніпровський район | ||||
Тер. громада | Могилівська сільська громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA12020110010079539 | ||||
Облікова картка | Могилів | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | XVIII століття | ||||
Перша згадка | 1718 | ||||
Населення | 4 097 осіб | ||||
Поштовий індекс | 51040 | ||||
Телефонний код | +380 5690 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 48°51′49″ пн. ш. 34°28′43″ сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
65 м | ||||
Водойми | р. Біловод, Оріль | ||||
Відстань до районного центру |
10 км | ||||
Найближча залізнична станція | Балівка | ||||
Відстань до залізничної станції |
45 км | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | с. Могилів, вул. Панікахи, 3; вул. Центральна, 58а | ||||
Вебсторінка | https://mohyliv.top | ||||
Сільський голова | Дружко Валерій Володимирович | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Розташоване на лівому березі річки Орелі, між річкою та каналом Дніпро — Донбас (лівий берег), за 10 км на південь від смт Царичанка. Вище за течією річки Оріль на відстані 0,5 км розташоване село Драгівка, нижче за течією річки на відстані 2 км розташоване село Проточі, на протилежному березі — села Єгорине, Китайгород та смт Царичанка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Через село пролягають автошляхи Н31 та Т 0441. Найближча залізнична станція — Балівка (за 45 км).
В околицях Могилева досліджені кургани епохи бронзи (II—I тисячоліть до н. е.) з поодинокими сарматськими похованнями (I—II століть)[2]. Поблизу села знаходяться споруди Української укріпленої лінії — земляні вали укріплення (редути).
Село виникло у XVIII столітті. Перша письмова згадка про це датується 1720 роком, як хутір запорізького старшини Могили[2]. В селі тоді налічувався 51 двір. Стосовно назви села існує кілька версій. Одна з них говорить про те, що Могилів названий так тому, що на його території багато козацьких могил. Інша — село заснували козаки Могила та Лев і назва села пішла від сполучення їх імен[3].
У селі Могилів з 1720 року збудована каплиця, з 1745 року — вже була церква, що проіснувала до 1934 року. У селі діяв, як і до наших часів Воскресенський молитовний дім.
У XVIII столітті село входило до складу Протовчанської паланки Запорозької Січі, пізніше було центром Могилівської волості Новомосковського повіту Катеринославської губернії. Станом на 1886 рік тут мешкало 4 697 особи, було 734 двори, волосне правління, православна церква, школа, 6 крамниць, винний склад, проходили 2 ярмарки та один базар на свята.
У 1905 році під впливом уродженців села, робітників катеринославських заводів, у Могилеві спалахнуло селянське повстання[2].
У 1908—1909 роках була збудована земська лікарня на 10 ліжок.
З 1907 по 1917 у Воскресенській церкві служив першим священиком Гавриїл Костянтинович Коробчанський [Архівовано 9 січня 2022 у Wayback Machine.].
Радянська окупація встановлена наприкінці грудня 1917 року. Під час Визвольних змагань тут діяв партизанський загін під командуванням Б. Л. Мірошниченка.
Перший партійний осередок створений у селі 1919 року, комсомольський — у 1920 році.
У 1929 році створені перші колгоспи «Новий етап» і «14-річчя Жовтня», у які вступили 40 осіб[2].
На фронтах німецько-радянської війни воювали понад 1,5 тисячі місцевих жителів, понад 800 з, них загинули, більше 500 нагороджені орденами та медалями. У селі Могилів на братській могилі полеглих воїнів-визволителів села встановлено меморіал на честь загиблих односельців[2].
У повоєнний час в селі знаходилася центральна садиба колгоспу «Прогрес», за яким було закріплено 10 704 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 9 000 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на виробництві зерна і молока. З підсобних підприємств працювали млин, олійниця, пилорама, ремонтні майстерні. У селі діяли середня, восьмирічна і початкова школи, лікарня на 70 ліжок, фельдшерсько-акушерський пункт, ветлікарня, будинок культури з залом на 500 місць, три бригадних клуби, чотири бібліотеки з книжковим фондом понад 36 тисяч примірників, майстерня побутового обслуговування, телеательє, три крамниці, відділення зв'язку, АТС. За 1966—1977 роки в селі побудовано понад 300 житлових будинків[2].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіально-територіальної реформи та ліквідації Царичанського району, село увійшло до складу новоутвореного Дніпровського району.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 3876 | 94.61% |
російська | 208 | 5.08% |
вірменська | 6 | 0.15% |
білоруська | 3 | 0.07% |
німецька | 1 | 0.02% |
інші/не вказали | 3 | 0.07% |
Усього | 4097 | 100% |
У селі діють:
Діють фельдшерсько-акушерський пункт, амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Є дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ім. Володі Дубініна.
Меморіальний комплекс воїнам-визволителям та загиблим односельцям, Споруди Української укріпленої лінії — земляні вали укріплення (редути) (початок XVIII століття).
Свято-Воскресенський храм, будинок-музей схиігумені Серафими[6].
Футбольний клуб — «Оріон».
Футбольна шкільна секція на чолі з Стратієм Михайлом Михайловичем.
У селі народилися:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.