Михайло I Федорович

Миха́йло Фе́дорович (12 (22) липня 1596(15960722), Москва, Московське царство — 13 (23) липня 1645, Москва, Московське царство) — 9-й московський цар у 1613–1645 роках. Не походив з великокнязівського, або монаршого роду. Був сином простого боярина Федора Романова (з 1619 — патріарх Філарет), завдяки високій посаді батька в московському патріархаті отримав царський престол та став засновником династії.

Михаїл І Федорович рос. Михаил Фёдорович Михаи́лъ Ѳео́доровичь
Михаїл І Федорович Портрет-гравюра 1630-тих років
Прапор 8-й Государ, Цар і Великий князь всієї Русі[1] Прапор
21 лютого (3 березня) 1613 — 13 (23) липня 1645
Коронація:	11 (21) липня 1613
Регент:	інокиня Марфа (1613-1619)
Співправитель:	Патріарх Філарет (1619-1633)
Попередник:	Владислав IV Ваза
Наступник:	Олексій Михайлович
Народження:	12 (22) липня 1596[2][3]  Москва, Московське царство
Смерть:	13 (23) липня 1645[2] (49 років)  Москва, Московське царство
Поховання:	Архангельський собор і Москва
Країна:	Московське царство
Релігія:	московське православ'я
Рід:	Романови
Батько:	Федір Микитович Романов
Мати:	Шестакова Ксенія Іванівна
Шлюб:	Марія Долгорукова (1624—1625); Євдокія Стрешньова (1626—1645)
Діти:	від першого шлюбу: немає Олексій Миколайович, Ірина, Анна, Тетяна
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Романов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Романов Михайло.

Біографія

Михайло Федорович народився у 1596 р. у сім'ї боярина Федора Микитовича Романова і його дружини Ксенії Іванівни (уродженої Шестової) і доводився двоюрідним племінником царю Федору Івановичу з московської гілки династії Калитовичів.^[4]

Провідну роль у правлінні державою за Михайла Федоровича відігравали його близькі родичі (у 1619—1633 рр. фактично правив Федір Романов — патріарх Філарет). З самого початку цар опинився в складній ситуації через фактичне фінансове банкротство. 1616 року уряд звернувся до Франції і Данії з проханням надати кредит, але отримав відмову. 1617 року було здійснено спробу запозичити 400 тис. карб. в англійського короля, але без успіху. Тоді англійські торгівці запропонували 100 тис. в обмін на торгівельні привілеї. Того ж року Генеральні Штати Республіки Сполучених провінцій надали позику в 20 тис. гульденів (замість 70 тис. карб., що запрошували). Водночас від Персії отримав кредит 100 злитків срібла ціною 7 тис. карб.

У 1618 році, після спроби королевича Владислава в 1617–1618 рр. захопити Москву, уклав Деулінське перемир'я, за яким до Речі Посполитої відійшла Чернігово-Сіверська земля, захоплена Московським князівством у 1503 р. У цій війні на стороні польських військ брали участь українські козаки на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним. Тому лише 1619 року було отримано англійська позика в 20 тис. карбованців (через Архангельськ). Її повернуто 1620 року.

Докладніше: Польсько-московська війна (1617—1618)

У 1632–1634 роках вів невдалу війну з Річчю Посполитою, в якій на стороні польських військ воювали українські козаки на чолі з гетьманом Тимошем Орендаренком.

Докладніше: Смоленська війна та Поляновський мир

Продовжував вести загарбницькі війни в Сибіру.

За часів царства Михайла Федоровича розширено відносини з Європою, видано першу рукописну газету «Вісті-Куранти» (1621), утворено «полки нового строю» (регулярні військові полки, навчені по-європейськи та очолювані найманими європейськими офіцерами).

Родовід

Останні Рюриковичі, Годунови та перші Романови

Роман Захар'їн-Кошкін (пом. 1543) Василь III (1479—1533)   Олена Глинська (пом. 1539) Іван Годунов                                         Микита Романович (пом. 1585) Анастасія (пом. 1560)   Іван Грозний (1530—1584) Федір Кривий (пом. 1568)   Степанида                                                                     патріарх Філарет (1554—1633) царевич Іван (1554—1582) цар Федір I (1557—1598)   цариця Ірина (пом. 1603) Борис Годунов(1552—1605)                                         Михайло Федорович Романов (1596—1645) цар Федір II Годунов (1589—1605) Ксенія Годунова (1582—1622)