Федір I Іванович

Фе́дір Іва́нович (31 травня 1557 — 7 (17 січня) 1598) — 2-й московський цар з 1584, син Івана IV Васильовича (Грозного), брат Дмитра Івановича та Івана Івановича. Представник московської гілки роду суздальських Юрійовичів^[4] на московському престолі.

Федір I Іванович рос. Фёдор Иванович
Федір I Іванович Гравюра 1580-тих рр.
Герб держави у 1589 році
2-й Государ, Цар і Великий князь всієї Русі
18 березня 1584 — 17 січня 1598
Коронація:	3 травня 1584
Регент:	Борис Годунов
Попередник:	Іван IV Грозний
Наступник:	Ірина Годунова (номінально) Борис Годунов
Народження:	31 травня 1557[1]  Переславль-Залєський, Московське царство
Смерть:	7 (17) січня 1598[2][1] (40 років)  Москва, Московське царство
Поховання:	Архангельський собор
Країна:	Московське царство[3]
Релігія:	РПЦ і православ'я
Рід:	Рюриковичі
Батько:	Іван IV Грозний
Мати:	Захар'їна-Юр'єва Анастасія Романівна
Шлюб:	Годунова Ірина Федорівна[3]
Діти:	Феодосія Федорівнаd
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Хворобливий Федір Іванович майже не займався державними справами, а фактичним правителем Московської держави був брат його дружини, цариці Ірини Федорівни, Борис Годунов. Після смерті польського короля Стефана Баторія прихильники московської орієнтації у Речі Посполитій у 1573—1574 і 1587 роках безуспішно висували кандидатуру Федора Івановича на престол Речі Посполитої. За правління Федора Івановича Московська держава поступово виходила з економічної кризи і тяжких наслідків Лівонської війни (1558—1583).

Внаслідок московсько-шведської війни 1590—1595 років і підписання Тявзинського миру 1595 року до Московського царства відійшли міста Ям, Івангород, Копор'є і Корела. За Федора Івановича Московія остаточно приєднала Західний Сибір. Для боротьби проти Кримського ханства і Османської імперії московський уряд використовував українських козаків.

Після смерті Федора Івановича та постригу в черниці його дружини Земський собор 1598 року в Москві проголосив царем Бориса Годунова.

Родовід