Мигдалеве молоко

Мигдалеве молоко — напій, приготований з меленого мигдалю, часто використовується як замінник справжнього молока. На відміну від тваринного молока, мигдалеве молоко не містить лактози і холестерину. Оскільки воно не містить продуктів тваринного походження, підходить для веганів і вегетаріанців, які утримуються від молочних продуктів. Комерційне мигдалеве молоко часто має простий, ванільний або шоколадний смак, іноді збагачене вітамінами. Мигдалеве молоко можна приготувати в домашніх умовах, з'єднавши мелений мигдаль з водою в блендері.

Мигдалеве молоко

Медіафайли у Вікісховищі

Домашнє мигдалеве молоко

Історія

У Середньовіччі мигдалеве молоко відоме як в ісламському, так і християнському світі. Дозволялося споживання його під час Великого посту. Мигдалеве молоко було також одним з основних продуктів середньовічної кухні, тому що коров'яче молоко не могло довго зберігатися і псувалося. Поширене на території від Піренейського півострова до Східної Азії.^[1] «Le Viandier», колекція рецептів XIV століття, містить рецепт з використанням мигдалевого молока і рекомендації використовувати його як замінник молока тварин під час пісних днів.

Харчування

Мигдаль багатий на поживні речовини, такі як білки, клітковина, вітамін Е, магній, селен, марганець, цинк, калій, залізо, фосфор, триптофан, мідь і кальцій.^[2]

Для дітей із атопічним дерматитом у віці до двох років, мигдалеве молоко не виступає заміною грудного молока, або коров'ячого молока у зв'язку з низьким вмістом білків.^[3]

Примітки

1. Vegetarians in Paradise/Almond History, Almond Nutrition, Almond Recipe. Vegparadise.com. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 16 лютого 2012.
2. the-pros-and-cons-of-almond-milk/story-fn6jaj16-1225984312290. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 17 березня 2022.
3. Keller MD, Shuker M, Heimall J, Cianferoni A. (Jan 2009). Severe malnutrition resulting from use of rice milk in food elimination diets for atopic dermatitis (PDF). Isr Med Assoc J. 14 (1): 40—2. Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2020. Процитовано 28 липня 2013.