Мельникова Ірина Миколаївна

Ірина Миколаївна Мельникова (*1918, м. Мена, Чернігівська область. — †3 листопада 2010, м. Київ) — український історик Словаччини та Чехії. Богемістка. Доктор історичних наук. Член-кореспондент НАН України.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мельникова.

Мельникова Ірина Миколаївна
Народилася	24 жовтня 1918(1918-10-24) Мена, Менська волость, Сосницький повіт, Чернігівська губернія, УНР
Померла	3 листопада 2010(2010-11-03) (92 роки) Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	історикиня
Галузь	історія
Alma mater	Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка і КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Вчене звання	професор[d]
Науковий керівник	Введенський Андрій Олександрович
Вчителі	Пічета Володимир Іванович
Знання мов	чеська
Заклад	Інститут слов'янознавства РАНd, Інститут історії України НАН України і НАНУ
Членство	НАНУ
У шлюбі з	Лихолат Андрій Васильович
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах

Біографія

Закінчила Київський університет (1940). З початком німецько-радянського військового конфлікту евакуйована до Казахстану, до м. Чимкент. Викладання історії почала у вимушеній еміграції, в Південно-Казахському вичтельському інституті (1941—1942).

Навчалася в аспірантурі Об'єднаного українського державного університету м. Кзил-Орда (Тува). У Києві захистила дисертацію «Політика російського уряду щодо України у 1725—1740 роки» (науковий керівник А. Введенський) (1946), але після цього залишила україністику, аби присвятити себе богемістиці та західній славістиці.

Дружина історика А. Лихолата.

Наукова діяльність

1947—1959 — старший науковий співробітник Інституту слов'янознавства Академії наук СРСР (Москва). Саме там починає досліджувати політичну історію Чехії, Словаччини та Закарпаття, яке щойно було анкесоване на користь СРСР.

З 1957 фактично працювала у Києві, в Інституті історії АН УРСР. Там же у 1961 захистила докторську дисертацію на тему «Класова боротьба в Чехословаччині в період тимчасової часткової стабілізації капіталізму (1924–1929 рр.)». Ця робота донині залишається найповнішою з історії політичних партій Чехії 1920-х років, які були написані в Україні.

У 1965–1988 – завідувач відділу історії міжнародних відносин соціаліст. країн, із 1988 – головний науковий співробітник. У 1973 обрана членом-кореспондентом АН УРСР (1973). У 2002 присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

У 1970-ті роки була провідним вченим з історії європейських країн, одним з небагатьох — з історії Словаччини і Чехії. Налагоджувала співпрацю із профільними історичними закладами академії наук Болгарії, Чехії, Польщі. Після відновлення української незалежності, формувала порядок денний вивчення історії міжнародних зв'язків України в новітній час.

Нагороди

• Орден Трудового Червоного Прапору (1967).
• Премія ім. Д. Мануїльського АН УРСР (1976).
• Грамота Президії ВР УРСР (1976).
• Орден Дружби народів (1978).
• Почесна грамота Президії ВР УРСР (1982).
• Орден Жовтневої революції (1986).
• Нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти України» (1996).
• Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2008).
• Медаль імені Людовита Штура Словацької академії наук.

Основні праці

• Зовнішня політика України в умовах глобалізації: Анот. іст. хроніка. – К., 2004 (у співавт.).
• Україна і Європа (1990–2000 рр.): Анот. іст. хроніка: В 2 ч. – К., 2001 (у співавт.).
• Украинско-чехословацкие интернациональные святи. – К., 1989 (у співавт.).
• Деятельность обществ дружбы с СССР в странах социалистического содружества. – К., 1987 (у співавт.).
• Укрепление братской дружбы и сотрудничества стран социалистического содружества. – К., 1987 (у співавт.).
• Сотрудничество общественных организаций стран социализма. – К., 1983 (у співавт.).
• Породненные социалистическим интернационализмом. Дружественные связи и сотрудничество породненных областей и городов УССР и братских стран социализма. – К., 1980 (у співавт.).
• За дружбу з країною Великого Жовтня. Діяльність товариств дружби з СРСР в європейських соціалістичних країнах. – К. 1977 (у співавт.).
• На магістралях дружби і братерства. Участь Української РСР у співробітництві Радянського Союзу з європейськими соціалістичними країнами (1966–1970 рр.). – К., 1974 (у співавт.).
• 3 історії зарубіжних соціалістичних країн. – К., 1971 (у співавт.).
• Інтернаціональна сила ленінських ідей. – К., 1970 (у співавт.).
• Зарубіжні інтернаціоналісти в рядах борців за владу Рад на Україні. – К., 1967 (у співавт.).
• Великий Жовтень і міжнародний робітничий та національно-визвольний рух. – Львів, 1967 (у співавт.).
• Украинская ССР и зарубежные социалистические страны. – К., 1965 (у співавт.).
• Классовая борьба в Чехословакии в 1924–1929 гг. – М., 1962.
• История Чехословакии. – М., 1960 (у співавт.).

Джерела та література

• М. В. Знаменська, Н. В. Кривець. Мельникова Ірина Миколаївна [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 599. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• In Memoriam. Мельникова Ірина Миколаївна. Український історичний журнал. С. 228—229, ч. 6, 2010.

Посилання

• Мельникова Ірина Миколаївна // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.307-309