Remove ads
Мезозо́йська е́ра, мезозой (від грец. μεσο — «середній» і ζωον — «життя») — друга з трьох геологічних ер фанерозойського еону, що настала після палеозойської і змінилася кайнозойською ерою.
| Геохронологічна шкала | млн років тому | |||
|---|---|---|---|---|
| Еон | Ера | Період | 0 | |
| Ф а н е р о з о й |
Кайнозой | Четвертинний | 2,58 | |
| Неоген | 23 | |||
| Палеоген | 66 | |||
| Мезозой | Крейда | 145 | ||
| Юра | 201 | |||
| Тріас | 252 | |||
| Палеозой | Перм | 299 | ||
| Карбон | 359 | |||
| Девон | 419 | |||
| Силур | 444 | |||
| Ордовик | 485 | |||
| Кембрій | 541 | |||
| Д о к е м б р і й |
П р о т е р о з о й |
Нео протерозой |
Едіакарій | 635 |
| Кріогеній | 720 | |||
| Тоній | 1000 | |||
| Мезо протерозой |
Стеній | 1200 | ||
| Ектазій | 1400 | |||
| Калімій | 1600 | |||
| Палео протерозой |
Статерій | 1800 | ||
| Орозирій | 2050 | |||
| Рясій | 2300 | |||
| Сидерій | 2500 | |||
| А р х е й |
Неоархей | 2800 | ||
| Мезоархей | 3200 | |||
| Палеоархей | 3600 | |||
| Еоархей | 4000 | |||
| Гадей | ~4600 | |||
| Джерело | ||||
Remove ads
Настала 251,902±0,024 млн років тому, тривала 186 млн років. Поділяється на три періоди: тріасовий (251,902±0,024 — 201,4±0,2 млн років тому), юрський (201,4±0,2 — ~145,0 млн р. тому) і крейдовий (~145,0—66,0 млн р. тому)[1]. Кожен з цих періодів відзначається своїми, властивими тільки йому фізико-географічними умовами, певним розподілом моря і суші, а в межах останньої — гірських хребтів і рівнин, специфічними краєвидами, складом органічного життя, проте зберігає загальні риси, характерні для мезозою в цілому. Наприкінці палеозойської ери завершуються великі горотворні рухи в земній корі, об'єднані під назвою герцинських. Вони зумовили різкі зміни фізико-географічних умов на Землі, і в зв'язку з цим, значні зміни в складі органічного світу.
Remove ads
На початку мезозойської ери вимерло багато деревоподібних вищих спорових рослин, дуже поширених раніше, зникли амфібії-стегоцефали, не стало багатьох морських безхребетних — трилобітів, чотирипроменевих коралів, гоніатитів тощо. Натомість з'явилися голонасінні рослини: ґінкові, бенетити, саговникові, хвойні та ін.
Наприкінці мезозою, у крейдовому періоді, з'явилися перші покритонасінні рослини — платани, лаври, магнолії, різні бобові тощо. Серед безхребетних широкого розвитку набули молюски, в тому числі устриці, іноцерами, з-поміж головоногих — ператити[хто?], амоніти, белемніти та інші. Рослинність мезозойської ери характеризувалася розвитком голонасінних, зокрема папоротей, саговників, хвощів, хвойних, з'явились перші покритонасінні (магнолія, фікус, верба, клен та ін.). Серед тварин переважали плазуни, у морях — молюски, з'явились перші ссавці, першоптахи (археоптерикси).
Remove ads
На початку мезозойської існував надконтинент Пангея, що об'єднував майже весь суходіл. Невдовзі він розпався на два — Лавразію і Гондвану. Вони, в свою чергу, згодом розділилися на сучасні материки. Горотворчі рухи були пов'язані з кімерійською складчастістю та мезозойською складчастістю. У пізньокрейдову епоху відбулася одна з найбільших в історії Землі трансгресій. Тектонічні рухи, що посилились наприкінці крейдового періоду, зумовили альпійську складчастість.
| Палеогеографічні реконструкції | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
|
Remove ads
До відкладів мезозою приурочена найбільша кількість світових запасів нафти і природного газу, дуже нерівномірно розподілених як територіально, так і за стратиграфічними комплексами. Бідніша за інші — тріасова система, але і до неї належать досить великі поклади в Сицилії, Східній Україні, Передкавказзі, на Мангишлаку і т. д. Головну роль в мезозойському комплексі відкладів відіграють юрські і крейдові товщі, що містять рідинні і газоподібні горючі корисні копалини практично на всіх континентах. В цих товщах знаходяться родовища Перської затоки, найбільшого нафтогазоносного басейну та ін. (Західно-Сибірська нафтогазоносна провінція, район Передкавказзя, західна і східна частини Середньої Азії).
На частку мезозою припадає близько 37% світових запасів вугілля. Основні скупчення мезозойського вугілля належать до відкладів юрської (16%) і крейдової (21%) систем. У північній півкулі, де зосереджені найбільші вугільні басейни цієї доби, вони розміщуються по обидва боки Тихого океану. У Північній Америці найважливіші родовища знаходяться у Скелястих горах і на схилах Кордильєр. Великими запасами виділяється буро-вугільний басейн на північному заході США і в сусідніх районах Канади (Альберта). Вугленосні товщі крейди поширені також на Алясці і островах Арктичного архіпелагу. Головна область мезозойського вугленакопичення — обширна північно-східна частина Азії. Вугленосні площі знаходяться в Росії, Монголії і Китаї.
За поширенням горючих сланців на першому місці серед порід мезозою стоїть юрська система, до якої відносять родовища Західного Сибіру та Волго-Уральської області (Росія), Великої Британії, ряду країн Африки і ін.
Родовища бокситів активно утворюються в 2-й половині мезозою, і особливо в крейді, що належить до числа найпродуктивніших систем фанерозою. Промислові родовища бокситів цієї доби є в Україні, Франції, Іспанії, Греції, балканських і інших країнах Середземномор'я. У кінці крейдового періоду почалося формування великих покладів бокситів у Північній Австралії, Індії, Екваторіальній Африці і Південній Америці, що тривало в палеогені. Така ж залежність від кліматичних умов виявляється в поширенні осадових залізних руд. Великі скупчення їх розташовані серед юрських і крейдових прибережно-морських відкладів. Важливе значення можуть мати також сидеритові руди, пов'язані з вугленосними товщами Сибіру і Китаю.
У лагунових відкладах верхнього тріасу і верхньої юри укладена величезна маса різних солей і гіпсу. Накопичення солей продовжувалося в ранній крейді.
Промислові скупчення фосфоритів приурочені переважно також до 2-ї половини мезозою. У самому кінці мезозою і на початку палеогену в Північній Африці утворився один з найбільших у світі фосфоритоносних регіонів — Аравійсько-Африканська фосфоритоносна провінція. Інтенсивний магматизм, що виявився у 2-й половині мезозою, спричинив утворення різноманітних рудних корисних копалин. Переважна частина пов'язаних з ним скупчень руд кольорових і рідкісних металів тяжіє до складчастого пояса, що оточував западину Тихого океану. У його східній гілці, що простяглася від Аляски до Чилі, зосереджена більшість мідно-порфірових родовищ. Вони відомі і на захід від Чукотки до Філіппін і Нової Гвінеї, що дало підставу називати Тихоокеанський пояс «Великим мідним кільцем». Тут же є родовища руд золота, срібла, свинцю, цинку, ртуті, а також олова. До раннього мезозою належать утворення великих родовища нікелевих руд, генетично пов'язаних з траповим комплексом Сибірської платформи. Велике значення мають родовища хромітів верхньої крейди, виявлених на Балканському півострові, в Туреччині, Японії, М'янмі, Центральній Америці і ряді інших країн.
Remove ads
Remove ads
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads