Стахів Матвій Іванович

Стахів Матвій Іванович^[1](у деяких виданнях помилково Миколайович) (30 листопада 1895, Нище — 2 червня 1978, Сан-Дієго) — український правник, історик і суспільно-політичний діяч. Чоловік Франки Стахів, батько Ярослава Стахіва.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стахів.

Матвій Іванович Стахів
Народився	30 листопада 1895(1895-11-30) Нище, нині Зборівський район Тернопільська область
Помер	2 червня 1978(1978-06-02) (82 роки) Сан-Дієго, штат Каліфорнія, США
Країна	США
Національність	українець
Діяльність	журналіст, політик, соціолог
Alma mater	Карловий університет
Галузь	історія, право
Заклад	Український вільний університет Українська Економічна Висока Школа
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор філософії
Членство	Наукове товариство імені Шевченка у США
Партія	Українська радикальна партія
У шлюбі з	Стахова Франка
Діти	Стахів Ярослав
Роботи у Вікіджерелах

Біографія

Родом зі Зборівщини (Галичина). Старшина УГА. Після закінчення Карлового Університету в Празі діяч Української Радикальної Партії — УСРП: її секретар (1925—1939), редактор її тижневика «Громадський Голос» (1929—1939), голова Союзу селянських спілок, директор народного університету «Самоосвіта» і редактор його видань.

На еміграції в Німеччині активний діяч в українському соціалістичному русі і член УНРади. Професор УВУ в Мюнхені (державне право й адміністрація), дійсний член НТШ (з 1943). 3 1949 року в США; редактор тижневика «Народна Воля» (1949—1971), голова НТШ у США (1969—1974), діяч УККА і СКВУ.

Похований на цвинтарі Фокс Чейс у м. Філадельфія^[2].

Праці

Автор низки популярних брошур і публіцистичних праць на політичні теми, з соціології та історії. Наукові праці головним чином з історії визвольних змагань, про правний статус української держави і політичних режимів в Україні до 1917.

• «Західня Україна» (6 тт., 1958 — 61),
• «Україна в добі Директорії УНР» (7 тт., 1962 — 68), про сов. режим в Україні (4 тт., 1955 — 69);
• «Нариси з історії нац.-суспільного руху в Галичині 1772 — 1890 pp.» у збірці «Збаражчина» (1963) та ін.

Англійською мовою:

• «Soviet Statehood of Ukraine from Sociological Aspect» (1961),
• «Ukraine and Russia, an Outline of History …» (1968);
• «Western Ukraine at the Turning Point of European History» (у співавторстві з Я. Штендерою; 1971),
• «Ukraine and the European Turmoil 1917 — 1920» (у співавторстві з П. Стерчом і М. Чировським; 1973).

Примітки

1. Веселова О. М. Стахів Матвій Іванович [Архівовано 25 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 838. — ISBN 978-966-00-1290-5.
2. Проф. д-р Матвій Стахів, видатний науковець, публіцист та політичний діяч, помер на 83-му році життя [Архівовано 2023-09-15 у Wayback Machine.] // Свобода. 1978. 7 червня. Ч. 126. С. 1.

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Артимишин П., Соляр І. Стахів Матвій Іванович // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 3: П — С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 490—491. ISBN 978-966-2067-65-1
• Мельничук Б. Стахів Матвій Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 341―342. — ISBN 978-966-528-279-2.

Посилання

• Стахів [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• Твори Матвія Стахіва на Diasporiana.org.ua
• Твори Матвія Стахіва на [Архівовано 3 листопада 2016 у Wayback Machine.] Chtyvo.org.ua