Народився 2 лютого1890 в Мельниці ПодільськійБорщівського повіту. Батько— Іґнаци Нікодемович (пом. 1897), вірменин за походженням і мати— Любіна Левицька. Дитячі роки провів у Бережанах, де навчався у класичній гімназії. 1908 року вступив до Львівської політехніки (на той час— Політехнічна школа), на інженерний відділ. Через рік перевівся на відділ архітектури. У 1912—1914 роках, ще як студент, працював у будівельній фірмі Вітольда Мінкевича і Владислава Дердацького. 1915 року отримав диплом інженера-архітектора з відзнакою. Обійняв посаду старшого асистента, а пізніше— ад'юнкта при кафедрі загального будівництва (керівник кафедри Тадей Обмінський). У тому ж 1915 році працював у технічному департаменті львівського магістрату, займаючись реставрацією будинку Корнякта. Від 1916 року член Політехнічного товариства у Львові, пізніше також Кола польських архітекторів та Спілки архітекторів Речі Посполитої. У 1917, 1918 роках викладав на відділі будівництва курсів для військових. У 1915—1920 роках епізодично працював при відбудові зруйнованих війною об'єктів залізничної інфраструктури. У 1921 році співпрацював із Євгеном Червінським та Альфредом Захаревичем при проєктуванні павільйонів Східних торгів. 1925 року заснував власну архітектурно-будівельну фірму спільно з Мечиславом Штадлером. Від того року багато проєктів Нікодемовича вважаються виконаними у співавторстві зі Штадлером. Фірма займалась переважно проєктуванням та будівництвом недорогого житла у Львові та Східній Польщі. Викладав у Львівській політехніці (1916—1928), у львівській Державній промисловій школі (1927—1936, будівництво і рисунок). Під час Другої світової війни працював у різних установах, що займались відбудовою пошкоджених споруд. Після війни, у 1944—1950 роках викладав перспективу та нарисну геометрію у Політехніці. Помер у Львові 8 лютого1952 року. Похований на Янівському цвинтарі в родинному гробівці, поле 31[2].
Два сини Мар'яна Нікодемовича після війни виїхали за кордон. Третій, Анджей залишився у Львові, навчався і працював у консерваторії, став відомий як композитор, 1980 року через тиск радянської влади виїхав до Польщі в місто Люблін[3].
Реалізовані
Костел Христа Царя (нині— Храм Різдва Пресвятої Богородиці) у Брюховичах. Перша нагорода на конкурсі проєктів у 1925 році, збудований у 1927[4].
Лікарня Каси хворих і дім старців у Долині (кінець 1920-х).
Надгробок Казімежа Станіслава Якубовського на Личаківському цвинтарі (після 1926). Статуї виконані ймовірно Юзефом Стажинським, мармуровий медальйон із барельєфним зображенням Матері Божої виготовлений у майстерні Людвіка Тировича.[10] Надгробок архітектора Євгена Червінського на тому ж цвинтарі (після 1930)[11].
Костел у Ненадовій (частково збудований у 1930–1934 роках, добудований через 60 років за іншим проєктом).
Друга премія на конкурсі проєктів Сілезійського сейму в Катовицях (1923, співавтор проєкту Євген Червінський). Журі відзначило виразну монументальність проєкту.[14]
Проєкт Міського торгового залу в Підгайцях (1924[15] нині Тернопільської області).
Конкурсний проєкт костелу і дому курії в Катовицях (1925).
Конкурсний проєкт будинку Національного музею у Варшаві (1925, перша нагорода)[16]. Будинок, однак, зведено за проєктом варшавського архітектора Тадеуша Толвінського, обраного на повторному конкурсі, до якого львівських архітекторів не допущено.
Бірюльов Ю.О. Вілли архітекторів // Галицька брама.— №3-4 (147—148), 2007.— С. 23; Харчук Х. Історико-меморіяльні поховання на Янівському цвинтарі у Львові наприкінці XIX—XX століть // Вісник НТШ.— №46.— 2012.— С. 53.— ISSN1563-3977; Lwów. Ilustrowany przewodnik.— Lwów: Centrum Europy, 2003.— S. 277.— ISBN 966-7022-26-9.
Архітектура Львова…— С. 558; Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1924/25.— Lwów: Nakładem Uniwersytetu Jana Kazimierza, 1925.— S. 62—63; Lwów. Ilustrowany…— S. 172.
Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy.— Warszawa: Neriton, 2007.— S. 180, 265.— ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
Nicieja S. Lwów. Ogród snu i pamięci. Dzieje Cmentarza Łyczakowskiego oraz ludzi tam spoczywających w latach 1786—2010.— Opole: Wydawnictwo MS, 2011.— S. 290.— ISBN 978-83-61915-07-2.
Бойко О., Слободян В. Про відновлення Підгайців у 1920-ті роки після воєнних знищень // Підгайці та Підгаєччина/ Упор. С.Колодницький.— Тернопіль: Терно-граф, 2012.— С.454—455.— ISBN 978-966-457-133-0.
Konkurs na gmach Muzeum Narodowego w Warszawie // Architektura i Budownictwo.— 1925.— №1.— S. 20—31; Konkurs na gmach Muzeum Narodowego w Warszawie // Tygodnik Ilustrowany.— 31 stycznia 1925.— №5.— S. 86; Rozstrzygnięcie konkursu architektonicznego // Rzeczy Piękne.— 1925.— №1.— S. 22. (пол.)
Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст/ М.Бевз, Ю.Бірюльов, Ю.Богданова, В.Дідик, У.Іваночко, Т.Клименюк та інші.— Львів: Центр Європи, 2008.— 720с.— ISBN 978-966-7022-77-8.
Nikodemovicz A. Architekt lwowski Marian Nikodemowicz // Cracovia Leopolis.— 2000.— №3.— S. 8—11, 57. (пол.)
.jpg)
