Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Марціан Александр Огінський (пол. Marcjan Aleksander Ogiński; 1632 — 26 січня 1690, Алов, нині Алітуський район Литви) — князь, державний і військовий діяч Королівства Польського і Великого князівства Литовського, полковник литовського війська, стольник трокський з 1647 , хорунжий троцький з 1654, великий чашник литовський з 1658, великий підстолій литовський з 1659, великий стольник литовський з 1661, великий крайчий литовський з 1665, воєвода троцький (1670–1684), великий канцлер литовський з 1684.
Марціан Александр Огінський | |
---|---|
Народився | 1632[1][2][…] |
Помер | 26 січня 1690[2][3] Alovėd |
Країна | Велике князівство Литовське Річ Посполита |
Посада | Троцький воєвода[4], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Підстолій великий Литовський[5], Чашник великий Литовський[6], великий канцлер литовський[3], Дорсунишський старостаd, крайчий[7], стольник великий литовський[8], Q66791457? і Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d] |
Конфесія | православна церква і католицтво |
Рід | Оґінські |
Батько | Олександр Богданович Огінський |
Мати | Катажина з Полубінськихd |
Брати, сестри | Олександра з Оґінськихd |
У шлюбі з | Q21012639? |
Посол (депутат) сеймів 1661, 1664, 1668, 1670, депутат Трибуналу Великого Князівства Литовського в 1667—1668, маршалок Трибуналу в 1671.
Представник знатного шляхетського і княжого роду Огінських. Батьком Марціана був Олександр Огінський, трокський каштелян, сенатор, захисник православ'я у Великому князівстві Литовському.
Навчався в Вільно, Кракові і Лейдені. З 1651 служив в литовському війську. З 1656 під командуванням Павла Сапеги брав участь у боях з військами князя Трансільванії Юрієм II Ракоці, потім в 1657 зі шведами в Курляндії. Разом з Сапегою і Стефаном Чарнецьким в 1660 брав участь у битвах на території нинішньої Білорусі з російським військом, в тому числі Іваном Хованським Тараруєм.
Брав участь у поході литовського війська на Москву в 1663—1664 рр.. в ході російсько-польської війни (1654—1667). Брав участь у підписанні «Вічного миру» між Царством Російським і Річчю Посполитою в Москві 6 травня 1686 року.
Учасник хотинської битви з турками в 1673.
Від народження православний, брав участь у релігійному житті церкви, був членом Могилівського і Віленського Богоявленського братства.
В боротьбі за Троцьке воєводство 1670 року перейшов з православ'я в католицизм або унію, став воєводою.
Після смерті короля Михайла Вишневецького підтримував кандидатуру Романова, Габсбурга чи представника Бранденбурзької лінії і рішуче протестував проти обрання на трон Речі Посполитої Яна Собеського при цьому підписав навіть протест, однак у 1676 був присутній на його коронації.
Був противником балтійської політики короля Яна III, підтримував антикоролівську діяльність, при цьому вступав у переговори з курфюрстом Бранденбурга Фрідріхом Вільгельмом.
Король, не бажаючи посилювати конфлікт, в 1684 сприяв призначенню Огінського великим канцлером литовським. Огінський намагався примирити Собеського з Сапігами, але зрештою вирішив перейти на бік антикоролівського табору.
Важко захворівши, в 1688 відмовився від політики розколу і став прихильником короля, видав своїх спільників і залишив політику.
У 1663 він одружився з багатою спадкоємицею роду Глібовичів — Марцібелою, другим шлюбом був одружений з Констанцією Катажиною з роду Велопольських. Єдиний син від першого шлюбу — Юрій — помер у дитинстві.
Помер, не залишивши спадкоємця, завдяки чому Огінські стали володарями величезної спадщини.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.