Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Марина Ребека (латис. Marina Rebeka; нар. 10 вересня 1980, Рига) — латвійська оперна співачка (сопрано), яка виступає як на оперній, так і на концертній сценах. Найбільш знана за партією з Віолетти в «Травіаті» Верді. Виконує головним чином італійський і французький репертуар XIX століття, особливо твори Джоакіно Россіні, Донна Анна в «Дон Жуані» Моцарта.
Марина Ребека | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 10 вересня 1980[1][2] (44 роки) |
Місце народження | Рига, Латвійська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[1] |
Громадянство | Латвія |
Професії | оперна співачка |
Освіта | Conservatorio Santa Ceciliad, Консерваторія Парми і Jāzeps Mediņš Riga Music High Schoold |
Співацький голос | сопрано |
Інструменти | вокал[d] |
Нагороди | |
marinarebeka.com |
Здобувши освіту в Латвії та Італії, дебютувала на професійному рівні 2007 року. Після свого міжнародного прориву в опері Россіні «Мойсей у Єгипті» на Зальцбурзькому фестивалі 2009 році виконувала провідні ролі в багатьох оперних трупах, як-от Віденська державна опера, Метрополітен-опера та Латвійська національна опера.
З 2018 року записується під власним лейблом «Prima Classic». Раніше записувалася для Warner Classics і BK-Klassik.
Народилася в Ризі, її батько був білорусом, а мати — латвійка сибірського походження[3]. Раніше їхнє прізвище було Ребеко, але за радянських часів його змінили на Ребека; це ім'я вперше прийняв її дід по батьковій лінії. Діда Ребеки по материнській лінії, Юриса Янковича (1924—2019), депортували до Сибіру з сім'єю 14 червня 1941 року і повернувся на батьківщину лише через понад двадцять років[4][5]. Він детально описав свій табірний досвід у двох книгах: «Skorpiona slazdā» («Пастка для Скорпіона», 2009) та «Spīta krustceles» («Попри перехрестя», 2012), обидві видані під егідою Музею окупації Латвії[6].
Навчалася в гімназії північних мов. У 13 років разом з батьками відвідала виставу «Норма» Белліні в театрі «Дайлес», яка надихнула її стати співачкою[7]. Вступила на вечірнє початкове музичне навчання до музичної школи «Rīdze», поєднуючи з навчанням у гімназії. У 17 років, проваливши вступ до Латвійської музичної академії, її зарахували до Ризької музичної школи імені Язепа Медіня (Jāzepa Mediņa Rīgas mūzikas vidusskola), на курс Наталії Козлової[7]. Продовжила навчання в Консерваторії Арріго Бойто в Пармі, під час якого дебютувала на сцені у «Севільському цирульнику» у постановці для дітей[8]. Згодом закінчила Міжнародну академію мистецтв у Римі та (2006) та Консерваторію Санта-Чечилія (2007). Відвідувала майстер-клас Грейс Бамбрі в Міжнародній літній академії в Моцартеумі.
2007 року відбувся професійний дебют в Ерфуртському театрі в ролі Віолетти в «Травіаті»[8], яку вона згодом виконала в Латвійській національній опері[9], у Віденській народній опері та Фінській національній опері. Також 2007 року брала участь в «Академії Россініани» Альберто Дзедди, зображуючи Фоллевіля та мадам Кортезе у «Подорожі в Реймсі» на Оперному фестивалі Россіні, куди вона повернулася для «Маометто II» (2008), «Страдальна мати» (2010)[10]. Серед інших ролей — Агілея в «Тесеї» (Берлінська комічна опера), «Реквієм війни» Бріттена (Ліверпульська філармонія)[11], Тетяна в «Євгенії Онєгіні» (Teatro Lirico di Cagliari)[3], «Німецький реквієм» Брамса (Латвійський національний симфонічний оркестр. 2009 року виконала партію Адіни в «Любовному напої» в Ризі[12] і дебютувала в «Ла Скала» в «Подорожі в Реймсі», а потім зіграла Елеттру в «Ідоменеї, царі Критському» Моцарта в Національній опері Лотарингії[8].
Дебют на Зальцбурзькому фестивалі 2009 року в опері Россіні «Моїсей в Єгипті» під керівництвом Рікардо Муті приніс міжнародне визнання[3]. Виконала партію в «Реквієм війни» з Королівським шотландським національним оркестром в Ашер-голл 30 квітня 2010 року[13]. У травні та червні грала Мікаеллу в «Кармен» у Баден-Бадені (реж. Теодор Курентзіс) і Валенсії (реж. Зубін Мета)[14]. У липні 2010 року виступила вперше на сцені Лондонської Королівської опери, замінивши Анджелу Георгіу в «Травіаті». Ребека повернулася 2015 року на заміну Соні Йончевої в тій же постановці[15][16]. Того ж року виконала вперше партію Донни Анни в «Дон Жуані» в новій постановці Німецької опери в Берліні[17], а також була представлена в новій постановці опери «Мойсей в Єгипті» у Римському оперному театрі під керівництвом Муті[18].
Виступала в «Страдальній матері» Россіні з Симфонічним оркестром Північнонімецького радіо у квітні 2011 року[19]. У жовтні 2011 року дебютувала в Метрополітен-опера в новій постановці Майкла Ґрандаджа «Дон Жуан»[20], а згодом зіграла в іншій виставі «Мойсей в Єгипті», представленій «Collegiate Chorale» у Карнеґі-хол[21]. 2012 року виступала в Ризі: два сольні концерти 15 січня та 28 вересня, а також дебютна роль Люсії у «Лючії ді Ламмермур»[22][23]. Повернулася до Берліна, виконавши партію Віолетти, і повторила роль у Флоренції. Того ж року дебютувала у Віденській державній опері як Донна Анна і поверталася з виступами у «Дон Жуанаі», «Травіаті», «Казках Гофмана» (Антонія) та «Ромео та Джульєтті» (Джульєтта)[24].
Співала у двох прем'єрних постановках «Вільяма Телля» 2013 року: П'єра Ауді в Нідерландській опері та Грема Віка на Оперному фестивалі Россіні[25][26], і перша роль Джульєтти (Веронська арена). Дебютувала в Ліричній опері Чикаго в «Травіаті» та повернулася до «Дон Жуана» Роберта Фолза, який відкрив сезон 2014/15[27]. У травні 2013 року дебютувала в Цюрихському оперному театрі як Донна Анна, повернувшись у сезоні 2013/14 як Донна Анна, Лейла («Шукачі перлин») і Фйорділіджі («Так чинять усі») у сезоні 2015/16 як Віолетта та Вітеллія («Милосердя Тіта»). У 2014 році зіграла в «Маометто II» в Римі[28] та в новій постановці Вільяма Телля в Баварській державній опері[29], де виконала партії в «Так чинять усі» і «Дон Жуані» в наступних двох сезонах. Того ж року повернулася в Метрополітен-опера як Віолетта та згодом Мюзетта («Богема»)[30][31].
2015 року виконала партію Лю з «Турандот» на концерті у Ризі[32] та в «Страдальній матері» Россіні на музичному фестивалі в Райнгау[33]. Пізніше приєдналася до Філармонічного оркестру Нідерландського радіо на концертах на сценах TivoliVredenburg та Консертгебау[34]. Вона повернулася до Латвії з концертною програмою 14 листопада 2015 року в рамках відкриття Великого бурштинового концертного залу[35]. 2016 року виконувала різні партії: Мімі в «Богемі» (Національний театр Мангейма), головна партія в «Нормі» (Трієстський театр Джузеппе Верді), Гіневра в «Аріоданті» (Лозаннська опера). Влітку виступила на музичних фестивалях з партіями з «Ідоменеї» Моцарта, «Травіати», а також замінила Соню Йончеву в концертних виступах «Таїс» на Зальцбурзькому фестивалі, дебютувавши в головній ролі поряд з Пласідо Домінго[36]. У жовтні 2016 року повернулася до Метрополітен-опера в постановки П'єра Ауді «Вільяма Телля» та заспівала вперше Донну Ельвіру («Дон Жуан») того ж сезону.
У 2017 році вона дебютувала в «Марії Стюард», спочатку в трьох концертних виступах у Латвії, потім у постановці в Римі[37][38]. Знову виступила разом з Домінго в «Травіаті» в Палаці мистецтв імені королеви Софії, Класика Пласідо Домінго в Печі (фестиваль, присвячений співаку) й Астана опера.
У сезоні 2017/18 Симфонічний оркестр Мюнхенського радіо назвала її першим в історії артистом-резидентом[39]. Вони брали участь у трьох концертах: «Луїзі Міллер» у концертній версії, новорічному гала-концерті та концерті «Vive l'opera».
2009 року ознайомилася з українським тенором Дмитром Поповим в Ризі. Вони одружилися 2010 року, і їхня донька Катріна народилася 12 березня 2011 року[40][3]. Шлюб розпався до їхнього спільної участі в «Травіаті» у Відні у травні 2016 року[41].
2018 року вийшла заміж вдруге за аргентинського звукорежисера Едгардо Вертанесіяна[42], і разом вони заснували власний звукозаписний лейбл Prima Classic[43].
Отримувала призові місця на багатьох конкурсах.
2009 року отримала нагороду «Видатні мистецькі досягнення» на щорічній премії Latvijas Gāze від Латвійської національної опери[44]. 6 грудня 2016 року Раймондс Вейоніс[45] за її культурні досягнення вшанував командором ордена Трьох зірок[46]. У грудні 2017 року отримала срібну медаль Global Music Awards за свій альбом Россіні «Amor fatale»[47]. 2020 року названа «Артистом року» за версією International Classical Music Awards[48].
Її перший сольний компакт-диск «Mozart Arias» зі Сперанцою Скаппуччі та Королівським Ліверпульським філармонічним оркестром випущений EMI (Warner Classics) у листопаді 2013 року. Наступний альбом «Amor fatale» — арії Россіні з Марко Арміліато та Симфонічним оркестром Мюнхенського радіо вийшов влітку 2017 року за сприяння BR-Klassik. З 2018 року записується на леблі на Prima Classic.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.