Манченки

Манченки — селище в Україні, у складі Люботинської громади Харківського району Харківської області. Колишній орган місцевого самоврядування — Манченківська селищна рада.

селище Манченки
Герб
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Харківський район
Тер. громада	Люботинська міська громада
Код КАТОТТГ	UA63120110020048329
Основні дані
Засновано	1765
Перша згадка	1765 (259 років)[1]
Статус	із 2024 року
Площа	3,28 км²
Населення	▼ 665 (01.01.2022)[2]
Густота	363,41 осіб/км²;
Поштовий індекс	62450
Телефонний код	+380 57
Географічні координати	49°58′43″ пн. ш. 35°51′15″ сх. д.
Висота над рівнем моря	206 м
Відстань
Найближча залізнична станція:	Майський
До райцентру:
- залізницею:	40 км
- автошляхами:	30 км
До обл. центру:
- залізницею:	40 км
- автошляхами:	30 км
Селищна влада
Адреса	62450, Харківська обл., Харківський р-н, смт Манченки, вул. Пушкіна, 6/11
Голова селищної ради	Віталій Олексійович Палагута
Карта
Манченки
Манченки Манченки

Географічне розташування

Селище міського типу Манченки знаходиться між витоками річок Мокрий Мерчик і Уда. До селища прилягає село Мищенки і селище Санжари. Через селище проходить залізниця, станція Манченки. Поруч проходить автомобільна дорога М03 (E40).

Історія

Населений пункт заснований в 1765 році (за одними даними) або в XVII столітті (за іншими). Якщо останнє припущення вірне, то можна вважати, що село Манченки виникло в результаті злиття кількох хуторів, що виникли в XVII в.

До 1917 року село входило до складу Валківського повіту Харківської губернії.

Під час Визвольних змагань влада у селі змінювалась декілька разів, урешті-решт перемогли червоні, які встановили окупаційний режим.

У 1925 році організовані ТОЗи «Любівка» і «Зелений Барвінок», на базі яких в 1929 році створено колгосп «Червоний шлях».

У 1929—1932 роках був створений птахівничий радгосп «Перше травня», перетворений в 1954 році в Люботинську птахофабрику.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 102 жителі селища^[3].

В 1957 році Манченкам присвоєно статус селище міського типу.

В 1999 році село Яроші приєднано до Манченків.

Сьогодення

На території Манченківської селищної ради розташовані та функціонують ТОВ «Люботинська птахофабрика», ТОВ «Радіал-агро», дві АЗС ТОВ «Харків-Петрол», АГЗС, сім кооперативів з газифікації, радіотрансляційна станція, АТС, паливний склад, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дві бібліотеки, два поштових відділення, Будинок культури і клуб, медамбулаторія, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, 20 магазинів, торговельних павільйонів та кіосків, два кафе і корчма.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1078	90.44%
російська	107	8.98%
білоруська	5	0.42%
інші/не вказали	2	0.16%
Усього	1192	100%

Економіка

• Люботинська птахофабрика, ТОВ.

Визначні місця

• Братська могила радянських солдатів. Поховано 1056 вояків.

Уродженці

• Віктор Шовкун (1940—2018) — український перекладач і письменник.

Примітки

1. ВРУ. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 22 листопада 2018.
2. http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
3. Манченки. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

• Прогноз погоди в смт. Манченки [Архівовано 23 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Облікова картка смт. Манченки^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Хутір Манченків на трьохверстовій мапі Шуберта 1860-1890-х рр.