Loading AI tools
український поет, драматург, історик літератури й театру З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Я́ків Андрі́йович Ма́монтов (8 (20) жовтня 1888 року[1], хутір Катеринівка[2] (нині Шапошникове, Сумська область) — 31 січня 1940, Харків) — український поет, драматург, історик української драматичної літератури й театру, викладач цих дисциплін у Харківському музично-драматичному інституті в другій половині 1920-х pp.
Мамонтів Яків Андрійович | |
---|---|
Псевдо | Яків Лірницький, Я. Пан, Пан Яшка, Ясь Н., М. Я., Я. М.-ів |
Народився | 20 жовтня 1888 хутір Катеринівка (нині Шапошникове, Сумська область) |
Помер | 31 січня 1940 (51 рік) Харків |
Поховання | 13-е міське кладовище |
Країна | СРСР |
Діяльність | Український драматург і театрознавець |
Знання мов | українська |
Роки активності | з 1907 |
У шлюбі з | Маргарита Федорівна Гармсен-Мамонтова |
Діти | Мамонтов Альберт Якович |
|
Яків Мамонтов народився в селянській родині. Батьки: міщанин Андрій Іванович Мамонтов і його дружина Єфросинія Трохимівна.
Дитинство майбутній письменник провів у селі. Навчання розпочав у Шпилівській церковноприходській школі, закінчив п'ятирічну земську школу в Нижній Сироватці, ще п'ять років навчався в Дергачівському сільськогосподарському училищі. На цей час припадає захоплення театром. В училищі працював самодіяльний гурток, учасники якого показували свої вистави й поза межами школи. Мамонтів був завзятим аматором, ставив спектаклі, виконував у виставах головні ролі, виступав як читець на концертах.
Здобувши професію агронома, два роки працював у Щигрівському повіті в Курській губернії. 1909 року Я. Мамонтов переїхав до Києва, де навчався у Київському комерційному інституті[3].
Із 1911 до 1914 рр. навчався в Московському комерційному інституті, захистив кандидатську дисертацію «Проблема естетичного виховання» на здобуття вченого ступеня кандидата наук. 1915 року був обраний і затверджений асистентом у тому ж інституті.
Майже три роки брав участь у Першій світовій війні[4], а також у революційних подіях. Після лютого 1917 року деякий час перебував в Осташівському полковому комітеті як делегат від солдатських мас. Звільнений із царської армії 1917 р., Я. Мамонтів повернувся додому, де розпочав педагогічну роботу. Із весни 1920 р. працював викладачем педагогіки й мистецтвознавства на факультеті соціального виховання Харківського інституту народної освіти. На початку 1920-х рр. — керівник літературно-драматичної студії в Сумах[5]
Мешкав у Харкові, зокрема в Будинку «Слово».
Помер 1940 року в Харкові. Похований там же, могилу зі зліквідованого компартійцями Міського цвинтаря в 1970-і роки перенесено на 13-те кладовище.
Автор праць «Сучасні проблеми педагогічної творчости» (Дежвидав України, 1922), «На театральних роздоріжжях» (Книгоспілка, 1925) і низки розвідок з історії драматургії, зокрема огляду «Про драматичні дебюти 1923—1924»[6] («Червоний шлях», 1924, № 7), редактор видань творів Івана Тобілевича.
Автор п'єс «Веселий хам» (1921), «Над безоднею» (1922), «Ave Maria», «Коли народ визволяється» («Колнарвиз»,1924), «До третіх півнів» (1925), «Батальйон мертвих» (1926), «Княжна Вікторія» (1928), «Гетьманщина» (1930—1939). У 1930-х писав п'єси для дітей: «Хо» (за Коцюбинським), «Солом'яний дід», а також кіносценарії «Земля українська», «Мурований міст», «Манька з Вовчих ярів», «Архітектор Шалько»; лібрето опер «Золотий обруч» Б. Лятошинського (за повістю «Захар Беркут» І. Франка), «Гайдамаки» (за однойменним твором Т. Шевченка), «Кармелюк» В. Костенка (1930 у співавторстві з М. Верхацьким). Автор праць з історії й теорії драми, полемічних статей про шляхи розвитку українського театру (зібрані у книзі «Театральна публіцистика» (1967)).
У місті Суми на честь Якова Мамонтова названа вулиця (перейменована Ушакова).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.