Мамонтів Яків Андрійович

Я́ків Андрі́йович Ма́монтов (8 (20) жовтня 1888 року^[1], хутір Катеринівка^[2] (нині Шапошникове, Сумська область) — 31 січня 1940, Харків) — український поет, драматург, історик української драматичної літератури й театру, викладач цих дисциплін у Харківському музично-драматичному інституті в другій половині 1920-х pp.

Мамонтів Яків Андрійович
Яків Андрійович Мамонтів
Псевдо	Яків Лірницький, Я. Пан, Пан Яшка, Ясь Н., М. Я., Я. М.-ів
Народився	20 жовтня 1888(1888-10-20) хутір Катеринівка (нині Шапошникове, Сумська область)
Помер	31 січня 1940(1940-01-31) (51 рік) Харків
Поховання	13-е міське кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	Український драматург і театрознавець
Знання мов	українська
Роки активності	з 1907
У шлюбі з	Маргарита Федорівна Гармсен-Мамонтова
Діти	Мамонтов Альберт Якович
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

|ім’я=

Яків Мамонтов

Життєпис

Яків Мамонтов народився в селянській родині. Батьки: міщанин Андрій Іванович Мамонтов і його дружина Єфросинія Трохимівна.

Дитинство майбутній письменник провів у селі. Навчання розпочав у Шпилівській церковноприходській школі, закінчив п'ятирічну земську школу в Нижній Сироватці, ще п'ять років навчався в Дергачівському сільськогосподарському училищі. На цей час припадає захоплення театром. В училищі працював самодіяльний гурток, учасники якого показували свої вистави й поза межами школи. Мамонтів був завзятим аматором, ставив спектаклі, виконував у виставах головні ролі, виступав як читець на концертах.

Здобувши професію агронома, два роки працював у Щигрівському повіті в Курській губернії. 1909 року Я. Мамонтов переїхав до Києва, де навчався у Київському комерційному інституті^[3].

Картка, складена на Мамонтова Київським губернським жандармським управлінням

Із 1911 до 1914 рр. навчався в Московському комерційному інституті, захистив кандидатську дисертацію «Проблема естетичного виховання» на здобуття вченого ступеня кандидата наук. 1915 року був обраний і затверджений асистентом у тому ж інституті.

Майже три роки брав участь у Першій світовій війні^[4], а також у революційних подіях. Після лютого 1917 року деякий час перебував в Осташівському полковому комітеті як делегат від солдатських мас. Звільнений із царської армії 1917 р., Я. Мамонтів повернувся додому, де розпочав педагогічну роботу. Із весни 1920 р. працював викладачем педагогіки й мистецтвознавства на факультеті соціального виховання Харківського інституту народної освіти. На початку 1920-х рр. — керівник літературно-драматичної студії в Сумах^[5]

Мешкав у Харкові, зокрема в Будинку «Слово».

Помер 1940 року в Харкові. Похований там же, могилу зі зліквідованого компартійцями Міського цвинтаря в 1970-і роки перенесено на 13-те кладовище.

Літературна діяльність

Автор праць «Сучасні проблеми педагогічної творчости» (Дежвидав України, 1922), «На театральних роздоріжжях» (Книгоспілка, 1925) і низки розвідок з історії драматургії, зокрема огляду «Про драматичні дебюти 1923—1924»^[6] («Червоний шлях», 1924, № 7), редактор видань творів Івана Тобілевича.

Автор п'єс «Веселий хам» (1921), «Над безоднею» (1922), «Ave Maria», «Коли народ визволяється» («Колнарвиз»,1924), «До третіх півнів» (1925), «Батальйон мертвих» (1926), «Княжна Вікторія» (1928), «Гетьманщина» (1930—1939). У 1930-х писав п'єси для дітей: «Хо» (за Коцюбинським), «Солом'яний дід», а також кіносценарії «Земля українська», «Мурований міст», «Манька з Вовчих ярів», «Архітектор Шалько»; лібрето опер «Золотий обруч» Б. Лятошинського (за повістю «Захар Беркут» І. Франка), «Гайдамаки» (за однойменним твором Т. Шевченка), «Кармелюк» В. Костенка (1930 у співавторстві з М. Верхацьким). Автор праць з історії й теорії драми, полемічних статей про шляхи розвитку українського театру (зібрані у книзі «Театральна публіцистика» (1967)).

Пам'ять

У місті Суми на честь Якова Мамонтова названа вулиця (перейменована Ушакова).

Видання

• Мамонтів Я. Драматичні етюди. Харків: Держ. вид-во України, 1922. 44 с.
• Мамонтів Я. Веселий хам [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. Нью-Йорк: Молот, 1923. 65 с.
• Мамонтов Я. Твори. Київ: Держлітвидав УРСР, 1962. 586 с.
• Мамонтов Я. Твори / Упоряд., авт. передм. і приміт. Ю. Г. Костюк.— К.: Дніпро, 1988.— 557 с.

Публікації[7]

• Мамонтов Я. Що таке педагогічна система. Радянська школа. 1926. № 3. С. 12—22.
• Мамонтов Я. Соціяльний принцип у педагогічній системі. Радянська школа. 1926. № 5. С. 17—21.
• Мамонтов Я. Індивідуалізм та колективізм у сучасній педагогіці. Радянська школа. 1926. № 6. С. 14—19.
• Мамонтов Я. Особистість і суспільність у педагогічних течіях. Радянська школа. 1926. № 7—8. С. 19—28.