Малаялам

Малая́лам (невідмінюване, самоназва: മലയാളം, Malayāḷam) — дравідійська мова, поширена на півдні півострова Індостан, офіційна мова індійського штату Керала. Також мовою розмовляють у сусідніх штатах Індії, країнах Африки, Близького Сходу, Сінгапурі.

Дороговказ англійською мовою і мовою малаялам

Малая́лам
മലയാളം, Malayāḷam
Поширена в	Індія (штат Керала, менші групи: Таміл-Наду, Махе, Карнатака, Андаманські і Нікобарські острови, Близький Схід)
Носії	37 млн. (2001)[1]
Писемність	малая́лам
Класифікація	Дравідійська сім'я: Південна група Таміл-каннада Таміл-малаялам Малая́лам
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1	ml
ISO 639-2	mal
ISO 639-3	mal
IETF	ml

Історія

Перші пам'ятки писемності на малаялам — наскельні написи і написи на металевих пластинках — датуються кінцем IX століття. Протягом наступних чотирьох століть такі епіграфічні тексти, виконані переважно письмом ваттежутти, залишаються єдиним джерелом відомостей про мову. У міру розвитку літературної мови, малаялам поступово позбавляється і від зайвих тамілізмів, і від крайнощів маніправалам: до XVII століття класичний малаялам досягає найвищого розквіту в творах Тунджатти Рамануджана, прозваного Ежуттаччаном, і інших видатних поетів того часу.

У становленні сучасної літературної мови, важливу роль зіграли фольклорні жанри — народні пісні і балади, а також популярні у простого народу драми чамшу і аттакатха, в яких поетичні тексти чергувалися з прозовими. Швидкий розвиток прози в XIX—XX ст. завершив утвердження загальнонародної мови в літературі. Мовою малаялам виходить 199 щоденних, 157 щотижневих, 619 щомісячних видань (станом на 1998 рік)^[2]. Використовується у якості літургійної мови різними християнськими конфесіями та громадами Індії.

Характеристики

Використовується складова алфавітна писемність малаялам, що відрізняється від загальноіндійської брахмі, й розвинулася близько XII століття. В даний час використовується 56 букв, з них 20 — для позначення довгих і коротких голосних, інші — для приголосних.

Характерні риси фонологічної системи:

• спорадично виявляється сингармонізм голосних переднього і заднього ряду;
• збереження протодравідійських альвеолярного змичного t і м'яко носового ñ (при подвоєнні і в початковій позиції);
• розвиток групи сибилянтів (дентальний s, альвеолярний ś, ретрофлексний ṣ).

Фінітивні (особисті) форми дієслова позбавлені показників роду, числа, особи; в тих випадках, коли показник фінітності ŭ представлений нульовим аломорф, їх форми збігаються з формами дієприкметників майбутнього часу і дієприслівників. У словозміні дієслова переважають аналітичні форми. Категорія роду є у іменників, займенників і числівників і узгоджувальної — у прикметників і деяких нефінітних форм дієслова (причетні імена).

Цікаві факти

• Назва мови «малаялам» складається зі слів «mala», що означає «гора», і «aalam» — «місце».
• Назва мови латиницею є паліндромом, тобто словом, яке однаково звучить в обох напрямках прочитування.
• В романі Любка Дереша «Культ» є персонаж, якого звати Павук Малаялам.

Див. також

• Тамільська мова
• Каннада
• Письмо малаялам

Діалекти

Виділяється чотири групи територіальних діалектів:

• південна (діалекти південного, центрального і північного Траванкора, діалект західного Вембанад);
• центральна (кочінський діалект);
• північна (діалекти південного, центрального і північного Малабара, діалекти південно-східного і північно-західного Палгхата, ваянадський і північний діалекти);
• Лакадівські (діалект Лакадівських островів).