Максиміліян (Рило)

Максимілія́н Ри́ло гербу Венява (пол. Maksymilian Ryłło (Ryło, Rylo) herbu Wieniawa; 21 вересня 1719 р., Рилівка, біля Вільни або на території сучасного Борисовського району, Білорусь — 22 листопада 1793 р., Перемишль) — релігійний діяч, василіянин. Єпископ Української греко-католицької церкви; з 1759 року — єпископ Холмський; з 1785 року — єпископ Перемишльський.

Максиміліян (Рило) Maksymilian Ryłło
Максиміліян Рило, невідомий польський художник, XVIII ст.
Герб
Єпископ Перемишльський, Самбірський і Сяноцький
2 вересня 1785 — 22 листопада 1793
Церква:	Українська греко-католицька церква
Попередник:	він сам як адміністратор
Наступник:	Антін Ангелович
Адміністратор Перемишльської єпархії
24 березня 1780 — 2 вересня 1785
Обрання:	12 лютого 1779
Попередник:	Атанасій (Шептицький)
Наступник:	він сам як єпарх
Єпископ Холмський і Белзький
2 лютого 1759 — 2 вересня 1785
Обрання:	1756
Попередник:	Пилип Володкович
Наступник:	Теодосій Ростоцький
Альма-матер:	Папська Урбаніанська колегія Пропаганди Віри
Діяльність:	католицький священник, католицький єпископ
Народження:	21 вересня 1719(1719-09-21) с. Рилівка (біля Вільни) або в сучасному Борисовському районі в Білорусі
Смерть:	22 листопада 1793(1793-11-22) (74 роки) Перемишль
Похований:	Перемишль
Батько:	Ієронім Рило
Мати:	Анна Мечниковська
Священство:	22 вересня 1742
Єп. хіротонія:	2 лютого 1759
Нагороди:

Життєпис

Стосовно дати і місця народження майбутнього єпископа існує кілька версій, тому в одних документах датою народження вказують 21 вересня 1719, в інших — 1715 рік. Те ж стосується і місця народження: в одних джерелах говориться, що майбутній владика народився в родинному маєтку Рилівка неподалік від Вільни, в інших вказується місцем його народження Борисівщина (сучасний Борисовський район в Білорусі) без конкретної назви села.

Походить із католицької шляхетської сім'ї Ієроніма Рила та Анни з роду Мечниковських. Після вступу в Віленський Свято-Троїцький василіянський монастир навчався в Папській Урбаніанській колегії Пропаганди Віри в Римі, здобувши ступінь доктора богослов'я, і був висвячений на священника. Після повернення до рідного краю в 1742 р. був скарбником у Вітебську, вікарієм при церкві св. Трійці в Вільні, а з 1745 року був прокуратором литовської провінції василіян у Варшаві. Максиміліян Рило був ігуменом в Дубно та Дерманського монастиря, а в 1748–1756 рр. був ігуменом Холмського монастиря.

В 1756 р. номінований на посаду Холмського єпископа, однак висвячений був аж в 1759 році у Полоцьку. Активно розпочав працювати над піднесенням морального та інтелектуального розвитку духовенства і вірних єпархії. В 1759 році відкрив в Холмі духовну семінарію. У 1765 році домігся коронації Холмської ікони Божої Матері. Як єпископ Холмський (1759–1785 рр.) був також діяльний на Правобережній Україні (1763–1766 і 1773–1774 рр., відвідав в 1773 році уніятські парафії в Брацлавському воєводстві, що викликало гнів російського уряду, який звинуватив його у «переслідуванні» православних, за що й був арештований окупаційними російськими військами у Бердичеві) в 1774 році на кілька місяців. У 1780–1785 рр. був адміністратором, згодом єпископом Перемишльським. Заснував духовну семінарію у Перемишлі, дбав про заснування катедральних капітул і піднесення духовенства, виклопотав від австрійського цісаря Леопольда I декрет про зрівняння греко-католицького обряду з латинським та розпочав у 1790 заходи за відновлення Галицької митрополії.

У 1787 році підтримував Львівського єпископа УГКЦ Петра Білянського, який зайняв позицію всупереч проєкту заміни грошової дотації для консистора; це викликало протести серед підлеглого духовенства.^[1]

Залишив праці з історії Української греко-католицької церкви та цінний щоденник (1742 р.) особистих спостережень, які записав під час візитацій парафій.^[2]

Єпископ Максиміліян видержавив для світських людей частину села Нагуєвичі, яка була в посіданні місцевого василіянського монастиря за княжих часів, пізніше — Перемишльської єпархії УГКЦ.^[3]

Після його смерті адміністратором єпархії був призначений Львівський єпископ Петро Білянський.^[1]

Примітки

1. Wąsowicz M. Bielański Piotr (†1798) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethner i Wolff|Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1: Beyzym Jan — Brownsford Marja, zeszyt 1. — S. 34— 35; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 35. — ISBN 8304032910. (пол.)
2. Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 303.
3. Nahujowice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 882. (пол.) — S. 882. (пол.)

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.