Loading AI tools
селище міського типу в Україні, в Жовківському районі Львівської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Маге́рів — селище у Львівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Добросинсько-Магерівська сільська рада. Населення становить 1959 осіб.
| селище Магерів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Львівська | ||||
| Район | Львівський | ||||
| Тер. громада | Добросинсько-Магерівська сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA46060110020043556 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | XIV століття[1] | ||||
| Магдебурзьке право | 1595 | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 1,89 км² | ||||
| Населення | ▼ 1959 (01.01.2022)[2] | ||||
| Густота | 1037,040 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 80327 | ||||
| Телефонний код | +380 3252 | ||||
| Географічні координати | 50°6′34″ пн. ш. 23°42′15″ сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 253 м[3] | ||||
| Водойма | р. Біла
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Добросин | ||||
| До райцентру: | |||||
| - фізична: | 12 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - залізницею: | 42 км | ||||
| - автошляхами: | 54 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 80327, Львівська обл., Жовківський р-н, смт. Магерів, вул. Жовківська, 3[4] | ||||
| Голова селищної ради | Домінік Петро Андрійович[4] | ||||
| Карта | |||||
  Магерів | |||||
 Магерів | |||||
 | |||||
|
| |||||
Згадка про час виникнення поселення, згідно з «Історією міст і сіл Української РСР», за деякими даними належить до кінця XIV століття. Спочатку на річці Білій нібито стояв невеликий хутір, що з часом розрісся до розмірів села, у якому переважало русинське (українське) населення, що займалися землеробством та лісівництвом
Засновником поселення вважається польський шляхтич Ян Магер. У 1591 році поселення отримало статус міста і було підтверджено його назву. 1595 року Магарову надано магдебурзьке право. Першою великою будовою став парафіяльний костел Святої Трійці (1595).
Під час Московсько-польської війни 1654—1667, 11 липня 1657 року, відбулася Битва під Магеровом, у якій військо під проводом Стефана Чарнецького перемогло об'єднану семигородсько-козацьку армію князя Дьордя II Ракоці.
«Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських» так описує Магерів:
 |
Магерів — містечко в Равському повіті, між 50°5' і 50°8' північної широти та між 41°21'30" і 41°26' східної довготи, 16 км на південному сході від Рави-Руської (станція Ярославсько-Сокальської залізниці), і 20 км на схід від повітового суду у Немирові. На захід лежить Біла, на північ Руда Магерівська, на схід Городжів, на південний-схід Кунин, на південь Вулька Кунинська (обидві в Жовківському повіті) і Вишенька (в Городоцькому повіті). Вздовж північного кордону тече з заходу на схід потік Біла, притока Рати, і забирає води з північної частини території; південною частиною пропливає потік Двіні, притока Білої, з південного-заходу на північний схід.
Засновником містечка був Ян Магер, гербу Шеліга, шляхтич Сигізмунда ІІІ. Збудував він осаду на власних ґрунтах, назвав її Магерів, і 20 січня 1591 року у Липнику Руді Магерівській надав такий привілей: «Хочемо, аби там вічно прославляли Бога згідно з обрядом віри римо-католицької, не дозволяючи осідати жодному відщепенцю, осудженому апостольською столицею; а якщо хтось з міщан католиків відійшов від римської церкви, повинен бути з міста вигнаний, власність його повинна бути забрана або продана. Вірних грецької та вірменської віри допускаю до міського права, забороняючи їм лише займати пост бургомістра. Євреїв як рід плюгавий, хитрий і проти християн через свою віру неприхильний і підступний виключаю і постановляю: щоб їх не приймали; щоб міщани їм будинків не здавали в оренду і не продавали, і наступники мої під жодним приводом їх до міста не впускали. Керуватись повинні міщани саським і магдебурзьким правом. 6 радників і стільки лавників будуть керувати пожиттєво, бургомістр повинен щомісяця змінюватись. В справах сумнівних дозволяю отримувати поради львівського магістрату». Надалі дозволяє міщанам збудувати ратушу з крамницями і лазнею та збирати з них, а також з виставлених на продажу товарів певний податок на дохід місту, з зобов'язанням відчитуватись щорічно перед власниками містечка. Дозволяє займатися торгівлею всіх видів, займатися ремісництвом, виробляти солод, мед і пиво варити, горілку лише гнати і шинкувати лише до закінчення терміну вільностей; визначає ріллю, пасовища, вируб в лісі за дозволами, ухвалює накінець звільнення від податків, зборів, тягарів і підвод; привілей на торгівлю і ярмарки від короля отримати. Король Сигізмунд III Ваза, підтверджуючи акт заснування міста 10 березня 1595 року, промовляє: «Багато нам і Речі Посполитій на тому залежить, щоб в цілому королівстві, а особливо в руських землях, які піддаються майже щоденним нападам, було закладено якнайбільше осад, міст, містечок і замків, і завдяки росту чисельності населення сила і потужність проти ворогів християнства росла». Містечко складається з таких частин: Бірки, Божики, Деревенька, Фільварки, Явірник, Яворівське Передмістя, Львівське Передмістя, Онишки, За Містом (Св. Миколай) і Жуки Магерівські, а також фільварків: Біла і Кам'яна Гора. Ринок містечка чотирибічний, будинки на ньому переважно муровані. В північній частині території лежать мочаристі луги і пасовища; на південь від них орне поле «Кобилки»; на південному кордоні підноситься узгір'я Явірники (312 м). До кадастральної гміни належать, окрім Магерова, присілки сусідніх сіл, такі як: Думичі, Геруси, Мандрики (Малдрики), Нитники, Руда Лісна, Волоси і Зіньчуки. Власність більша цієї кадастральної гміни має орної ріллі 2, лугів і городів 49, пасовищ 16, лісу 73; власність менша орної ріллі 1653, лугів і городів 543, пасовищ 579, лісу 5 моргів. У 1880 році було 2812 мешканців у гміні, 85 мешканців на території двору (між ними 695 римо-католиків, 1581 греко-католик). Парафія римо-католицька на місці (Жовківського деканату, Львівської архидієцезії), утворена 1595 року, фундації Анджея Белжецького. Костел Святої Трійці мурований, посвячений (консекрований) у 1845 році. На цвинтарі є каплиця, у якій інколи правиться Служба Божа. До тієї парафії належать: Біла, Добросин, Городжів, Кам'яна Гора, Лавриків і Окопи, Монастирок, Пили, Погарисько, Улицько, Замок і Зарубане. Парафія греко-католицька також на місці (Потелицький деканат, Перемишльської дієцезії). Парафіальна церква Святого Георгія дерев'яна, збудована у 1697 році. В Магерові є двокласна школа і гмінна кредитна каса з капіталом 155 злотих. Місцевий фонд убогих, заснований Самуелем Белзецьким у 1642 році для утримання 4 убогих, має 1800 злотих орендованої власності і є під управлінням керівництва гміни. Існує тут також посаговий фонд Яна і Філіпіни Комарніцьких, заснований у 1869 році паном Яном Комарницьким, з метою збирання посагу для бідних дівчат з Магерова, Бірок, Передмістя та Підлісся. Маєтком управляє краєвий уряд, гмінна влада і парохи обох парафій. Орендована власність наприкінці 1883 року становила 1515 злотих. 11 липня 1657 року під Магеровим Стефан Чарнецький напав на Великого князя семигородського Григорія Ракоці, і хоч противник мав більше війська, змусив його до втечі, гнав його до Меджибожа. Завдяки шлюбові з Барбарою Магерівною, сандомирською підчашанкою, жінкою Миколая Белжецького, перейшли ці маєтки до Белжецьких-Яструбчиків. Їхній син Ян, великий воїн, завдячуючи щастю в бою, поставив костел у Магерові. Пізніше перейшов Магерів до Ґлоґовських гербу Гримала. Від них купив ці маєтки граф Вільгельм Семенський, а через його внучку Амелію Сенявську отримав їх граф Александер Стадницький. До Магерова доходить вал, який тягнеться від Кам'янця-Подільського і повинен бути, згідно з деякими дослідженнями, валом Траяна. Антоній Петрушевич («Звідний галицько-руський літопис з 1600 до 1700» в Літературному Збірнику, Львів, 1874) повідомляє, що походить він з аварських часів. Баліньський[5] пише щодо цього, те що подав Сярчиньський в Осолінському Часописі, 1828, ІІ, 116, тобто, що дослідження не принесли результату, і з людських легенд не можна було отримати жодних відомостей. Коло Магерова є також вали, насипані чотирикутником, завдовжки 70, завширшки 30 саженів, але вони походять з пізніших часів, і були насипані для оборони або обозу. Крехівський літопис згадує про Василіянський монастир, який мав існувати в Магерові.[6] |
 |
В північно-західній частині Магерова, за річкою Біла, розташований також фільварок Окопи (окремо існує також село Окопи). Ось як його описує «Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських»:
|
Окопи — фільварок і гуральня в Магерові, повіт Рава-Руська. Сліди насипаних валів і залишки мурів свідчать, що цю назву недаремно надано цій місцевості. | |
До листопаду 1918 року місто знаходиться у складу Австро-Угорщини. (Королівство Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським і князівствами Освенцима і Затору). Після закінчення Першої світової війни місто входить у склад ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки) .
З листопада 1918 р. розпочалася війна між Польщею та Західно-Українською Народною Республікою за Львів, а 25 червня 1919 р. Паризька мирна конференція затвердила тимчасову адміністрацію Польщі на території Східної Галичини, Куди ввійшов й Магерів. А 15 березня 1923 р. Рада послів визнала суверенітет Польщі на території Східної Галичини за умови введення Польщею автономного статусу на цій території.
Село належало до Равського повіту. На 01.01.1939 в селі проживало 3090 мешканців, з них 1440 українців-грекокатоликів, 300 українців-римокатоликів — хлібороби, 600 поляків — не хлібороби, 750 євреїв[7].
Після початку другої світової війни (1 вересня 1939 року) в свою чергу збройні сили СРСР перейшли кордон Польщі 17 вересня 1939 р. а 26 вересня 1939 року з'єднання радянського 2-го кавалерійського корпусу увійшли до міста.[8]. У 1940—1941 роках та з 1944 до 1959 року містечко було центром Магерівського району. 1959 року територію Магерівського району приєднано до Рава-Руського району.
За спогадами Андрія Кордана, згодом бійця сотні «Залізняка» та зв'язкового командира куреня «Месники» Івана Шпонтака, восени 1941 року в Мегерові в приміщенні, що до початку німецько-радянської війни займали радянські органи НКВС, зорганізовано станицю Української допоміжної поліції у складі 9 осіб, а сам Андрій отримав туди призначення поліцейським[9]:
| У містечку було багато євреїв, всіх їх зігнали в одну дільницю, так зване гетто. Там вони мали свою поліцію й адміністрацію. Нам вони не підлягали, і нам заборонено було туди заходити. |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1945 | 99.23% |
| російська | 11 | 0.57% |
| польська | 2 | 0.10% |
| білоруська | 1 | 0.05% |
| вірменська | 1 | 0.05% |
| Усього | 1960 | 100% |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
