Міністерство державної безпеки СРСР

	Міністерство державної безпеки СРСР; рос. Министерство государственной безопасности СССР
	Загальна інформація:
Тип:	міністерство
Юрисдикція:	СРСР
Дата заснування:	15 березня 1946
Дата ліквідації:	7 березня 1953
Відомство-попередник:	Народний комісаріат державної безпеки СРСР; Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР
Відомство-наступник:	Комітет державної безпеки СРСР; Міністерство внутрішніх справ СРСР
	Структура:
Міністри:	Абакумов Віктор Семенович (1946 - 1951); Ігнатьєв Семен Денисович (1951 - 1953)
Керівна організація:	Рада Міністрів СРСР
	Штаб-квартира:
Адреса штаб-квартири:	Будівля органів держбезпеки на Луб'янці

Міністе́рство держа́вної безпе́ки СРСР (рос. Министерство государственной безопасности СССР (МГБ)) — союзно-республіканське міністерство, яке існувало з 1946 до 1953 року. Наступник Народного комісаріату державної безпеки (рос. НКГБ), попередник КДБ СРСР.

Коротка інформація

Закрити

Міністри

Розпущено 7 березня 1953 при об'єднанні з Міністерством внутрішніх справ СРСР під проводом Л. П. Берії, та далі С. Н. Круглова; МВС опікувалося держбезпекою до 13 березня 1954, коли було створено Комітет державної безпеки (КДБ).

Історія та структура

Створений в 1943 році НКГБ СРСР включав сім управлінь (разом з АХФУ — адміністративно-господарське фінансове управління), чотири самостійні відділи («А», «Б», «В» і кадрів), слідча частина і секретаріат:

1 управління (розвідка);
2 управління (контррозвідка);
3 управління (транспортне);
4 управління (організація терору і диверсій на зайнятих німцями територіях);
5 управління (шифрувально-дешифрувальне і спецзв'язок);
6 управління (охорона керівників партії і уряду), створене на базі 1 відділу НКВД СРСР;
відділ «А» (обліково-архівний);
відділ «Б» (оперативно-технічний);
відділ «В» (військова цензура і перлюстрація кореспонденції).

До 1946 року ця структура зазнала невеликих змін.

15 листопада 1945 р. «для оперативно-чекістського обслуговування» об'єктів спецпризначення (зайнятих створенням атомної бомби) був організований в складі НКГБ СРСР відділ «К».

Спільним наказом НКГБ і НКВД СРСР № 0014/0032 від 10 січня 1946 року відділ «С» (розвідка і обробка матеріалів з атомної проблеми) був переданий з НКВД СРСР в НКГБ СРСР.

Наказом НКГБ СРСР № 00107 від 22 березня 1946 р. відповідно до постанови Верховної Ради СРСР від 15 березня 1946 НКГБ СРСР був перейменований в Міністерство державної безпеки СРСР (МДБ СРСР). Відповідно, були перейменовані і місцеві управління і відділи НКГБ — в управління і відділи МДБ.

Кардинальне розширення і зміна структури МДБ СРСР сталося 4 травня 1946 р., коли замість В. М. Меркулова міністром держбезпеки СРСР був призначений В. С. Абакумов, а очолюваний ним ГУКР «Смерш» МВС СРСР влився в МДБ СРСР.

Структура МДБ СРСР набула такого вигляду:

1 Головне управління (розвідка);
2 Головне управління (контррозвідка);
3 Головне управління (військова контррозвідка);
4 управління (розшукове) (здійснювало керівництво розшуком «агентури іноземних розвідок, покинутої в СРСР, і інших ворожих елементів»);
5 управління (оперативне);
6 управління (шифрувально-дешифрувальне);
Транспортне управління (чекістське обслуговування транспорту);
Управління охорони № 1 (охорона И. В. Сталіна);
Управління охорони № 2 (охорона інших керівників партії і уряду);
Управління коменданта Московського Кремля;
Відділ «А» (обліково-архівний);
Відділ «Б» (оперативної техніки);
Відділ «В» (перлюстрація кореспонденції);
Відділ «Д» (експертизи і підробки документів) (виділений з відділу «Б»);
Відділ «К» (чекістське спостереження на об'єктах атомної промисловості);
Відділ «О» (оперативна робота по духовенству усіх конфесій) (виділений з 2 управління);
Відділ «Р» (радіо-контррозвідка);
Відділ «С» (переклад і обробка матеріалів з атомної проблеми. У 1946 р. функції цього відділу були передані в 1 Головне управління МДБ);
Відділ «Т» (боротьба з «особами, що висловлюють загрози терористичного характеру відносно партійних і радянських керівників»);
Слідчастина у особливо важливих справах (на правах управління);
Відділ «ДР» (служба проведення диверсій і актів індивідуального терору);
Відділ «ДН» (служба дезинформації) (фактично цей відділ не був створений);
Адміністративно-господарське і фінансове управління (АХФУ);
Управління кадрів;
Інспекція при міністрі;
Секретаріат МДБ СРСР;
Юридичне бюро МДБ СРСР.

Див. також

Друге управління МДБ УРСР
МГБ Польщі
Салтан А. Н. Спецслужбы на территории Украины. МГБ [Электронный ресурс]. – Режим доступа к статье: http://sled.net.ua/node/32876 [Архівовано 23 серпня 2016 у Wayback Machine.] . – Заглавие с экрана. – 18.08.16.

Посилання

Народний комісаріат державної безпеки СРСР [Архівовано 23 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
МГБ на сайті «protivpytok.org» [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.](рос.)