Лінецький Віталій Борисович

український актор (1971–2014) З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Лінецький Віталій Борисович

Віта́лій Бори́сович Ліне́цький (22 жовтня 1971, Івано-Франківськ, УРСР 16 липня 2014, Київ, Україна) український актор театру і кіно, Заслужений артист України, двічі лауреат професійної театральної премії «Київська пектораль»: у номінації «Найкраще виконання чоловічої ролі» за роль у виставі «Трохи вина…або 70 обертів» і у тій ж номінації за роль Єгора Петровича Войницького у виставі «26 кімнат» (2006).

Коротка інформація Віталій Лінецький, Народився ...
Віталій Лінецький
Thumb
Народився22 жовтня 1971(1971-10-22)
Івано-Франківськ, УРСР, СРСР
Помер16 липня 2014(2014-07-16) (42 роки)
Київ, Україна
  • смерть через падіння з висотиd 
  • ПохованняБерковецьке кладовище 
    Національністьукраїнець
    Громадянство Україна
    Діяльністьактор
    Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого 
    ДружинаНаталія Попович-Лінецька
    ДітиМаксим Лінецький
    Провідні ролі«Трохи вина…або 70 обертів»
    IMDbID 0512662
    Нагороди та премії
    Заслужений артист України
    Заслужений артист України

    Закрити

    Життєпис

    Віталій Лінецький народився 22 жовтня 1971 року в Івано-Франківську. Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Працював актором в Івано-Франківському музично-драматичному театрі імені Івана Франка та в Київському театрі юного глядача.

    З 1995 року — актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

    З 2000 року часто знімався в кіно.

    Thumb
    Могила Віталія Лінецького на Берковецькому кладовищі.

    Трагічно помер на 43-му році життя. Директор «Театру на лівому березі» Олександр Ганноченко розповів, що актор впав і розбив голову, цю ж версію підтвердив журналіст Максим Равреба. 21 липня 2014 року в останню путь актора провели у Києві в Театрі драми і комедії на Лівому березі, якому Віталій Лінецький присвятив 20 років свого життя. Віддати останню шану митцеві прийшли колеги, знайомі та глядачі[1][2]. Похований на Берковецькому кладовищі.

    Фільмографія

    Повнометражні фільми

    1. 1991 Мина Мазайло
    2. 2000 Життя як цирк — «Красунчик»
    3. 2000 День народження Буржуя (серіал) Олег Пожарський
    4. 2001 — День народження Буржуя 2 (серіал) Олег Пожарський
    5. 2001 Слід перевертня (серіал)
    6. 2000 Вечори на хуторі поблизу Диканьки
    7. 2002 Золота лихоманка
    8. 2002 Попелюшка
    9. 2003 Божевільний день, або Весілля Фігаро Базиль
    10. 2004 Кавоман
    11. 2003 Золотая ліхоманка
    12. 2004 Путівник
    13. 2005 Жіноча інтуїція 2
    14. 2005 Другий фронт
    15. 2005 Подруга особливого призначення (серіал)
    16. 2005 Украдене щастя
    17. 2005 Весілля Барбі (серіал)
    18. 2006 Хеппі Піпл
    19. 2007 Люблю тебе до смерті
    20. 2007 Позаземний
    21. 2007 Куратор (серіал)
    22. 2007 Якщо ти мене чуєш
    23. 2007 Презумпція вини
    24. 2007 Жага екстриму
    25. 2007 Вбити змія (серіал)
    26. 2008 Ілюзія страху
    27. 2008 Загін (серіал)
    28. 2008 Альпініст
    29. 2008 Кастинг
    30. 2008 Геній пустого місця
    31. 2008 Абонент тимчасово недоступний (серіал)
    32. 2009 Червона шапочка
    33. 2009 Розлучниця (серіал)
    34. 2009 Чорта з два
    35. 2009 Третього не дано (серіал)
    36. 2011 Delirium
    37. 2011 ТойХтоПройшовКрізьВогонь Степан Шуліка
    38. 2012 Одвічне повернення
    39. 2013 Звичайна справа
    40. 2014 Толока (почав зніматися в фільмі)[1]
    41. 2015 Гніздо горлиці
    42. 2015 Незламна

    Музичне відео

    1. 1997 — Кліп «Шейк, Шей, Шей» (гурт «Табула Раса») сумний клоун[3]

    Ролі в театрі

    Узагальнити
    Перспектива

    На театральній сцені зіграв у більш ніж сорока постановках[4]:

    Учбовий театр Київського національного університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого (1988 — 1992)
    Івано-Франківський обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка (1992 — 1993)
    • «Наймичка» за однойменною п'єсою Івана Карпенка-Карого; реж. Анатолій Канцедайло Пилип, молодий москаль
    • (введення) 1992 — «Титарівна»; реж. ??? Серденята
    • (введення) 1992 — «Дружба»; реж. ??? Другий Тарган
    • (введення) 1992 — «Відьми»; реж. ??? Микола
    • «Господиня заїзду» Карла Ґольдоні; реж. Володимир Оглоблін Слуга графа
    • «Всі миші люблять сир» за мотивами одноїменної казки Дюли Урбана[hu]; реж. Олександр Добряк Мартон
    Київський академічний театр юного глядача на Липках (1993 — 1995)
    Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра (1995 — 2014)
    Київський театр «Вільна сцена»
    Різні театри
    • 1993 — «Nascentes» (Ті, що народжуються); реж. Микола Шкарабан Син (Театр-студія «Будьмо»)
    • 1998 — «Європа може зачекати!» за п'єсою «Склянка води» Ежена Скріба; реж. Віталій Кіно Артур Мешем (Центр мистецтв «Новий український театр»)
    • 2006 — «Нотатки божевільного» за повістю Миколи Гоголя Аксентій Іванович Поприщин (Центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса)
    • «Три сестры /Я вас не помню собственно…/» за п'сою Антона Чехова; реж. Юрій Погребнічко Олександр Гнатович Вершинін (Московский театр «Около дома Станиславского»)

    Нагороди

    • 2009 — Премія «Телетріумф» у номінації «Актор, акторка телевізійного фільму/серіалу»

    Примітки

    Посилання

    Джерела

    Loading related searches...

    Wikiwand - on

    Seamless Wikipedia browsing. On steroids.