Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Граф Ігнатій Казимирович Лєдоховський [~ 1] (пол. Ignacy Władysław Ledóchowski; 25 травня [13 травня] 1867, Стрільники — 3 березня 1932, Варшава) — архітектор, цивільний інженер, працював у Києві на початку XX століття, представник київської школи модерну. Нарівні з архітектором Владиславом Городецьким, вважається «батьком київського модерну». Всі проєкти будівель виконані в стилі модерн, мають яскравий і впізнаваний архітектурний почерк. Наприкінці Першої світової війни емігрував до Польщі.
| Ігнатій Казимирович Лєдоховський | |
|---|---|
| Ігнатій-Владислав Галка-Лєдоховський | |
 | |
| Народження | 25 травня 1867 |
| Смерть | 3 березня 1932 (64 роки) |
| Країна (підданство) |  Російська імперія.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Навчання | Гентський університет |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Київ, Варшава |
| Архітектурний стиль | зрілий модерн[1] |
| Найважливіші споруди | Клініка Маковського |
Ігнатій-Владислав народився 25 травня 1867 року у родині графа та графині Лєдоховських, в селі Стрільники Ямпільського повіту Подільської губернії.[3][4]
Батько майбутнього архітектора — граф Казимир-Теофіл-Ян Галка-Ледуховський, походив із давнього і до другої половини XVII століття[5] православного роду Ледуховських, герба Шалава, які мали родове гніздо в Ледихові[~ 2]. У XVII столітті Лєдоховські перейшли у католицтво та ополячилися. Рід був досить численним і відносно бідним, графський титул був отриманий родом в Австрії в 1800 році[6] та підтверджений у Російській імперії в 1845 році[7]. Землі дрібнилися та передавались дітям, — батькові архітектора в селі Стрільники дісталася у спадок частка в 45 % від маєтку, яку граф Казимир Лєдоховський до 1871 року частинами повністю продав. Граф Казимир заробляв, управляючи чужими маєтками та цукровими заводами[8] — відомо, що в 1874 році він керував цукровим заводом у селі Півці Македонської волості Канівського повіту[9].
У Ігнатія Лєдоховського було два молодших брати — Кароль і Станіслав[pl]. Батько помер від запалення легенів, коли Ігнатію було 20 років[10], проте всі три брати отримали хорошу технічну освіту[11].
Закінчив реальне училище Святого Павла в Одесі, де навчався 6 років разом зі своїми братами[12] та майбутнім архітектором Владиславом Городецьким[13]. Вищу освіту здобув у Гентському університеті на інженерному факультеті[14].
Відомо також, що Лєдоховський у 1892—1893 роках був слухачем інженерного відділення Технічної Академії у Львові, майбутньої Вищої політехнічної школи.[15][16]
Перше документальне свідчення про життя Ігнатія Лєдоховського в Києві зафіксовано в 1905 році, коли Ігнатій проживав у квартирі свого брата Кароля за адресою вулиця Банкова, № 6[17]. Наступні адреси проживання зафіксовані в довідниках: з 1906 — Банкова, № 8, з 1910[18] по 1915 рік — вул. Михайлівська, № 12, в 1916 році — вул. Тургенєвська, № 28[13]. З 1907 року його архітектурне бюро «Граф І. К. Лєдоховський і Ко» орендувало приміщення за адресою Хрещатик, № 3; клієнтам пропонувалося: «Складання проєктів, детальних креслень і малюнків будівель та споруд, внутрішнього художнього оздоблення, квартир і магазинів, кошторисів на виконання будівельних робіт»[19].
_та_сучасний_стан_(2014).png)
За проєктами Ігнатія Лєдоховського в Києві були збудовані:[1]
Крім цього відомо, що Лєдоховський виконав проєкт прибудови до невеликого старого півтораповерхового будинку на вулиці Рейтарська, який не зберігся. Спеціалісти встановили можливе авторство Лєдоховського проєкту[30] будівлі Товариства лікарів-спеціалістів Георгіївської лікарні за адресою провулок Георгіївський, № 9[31]. Архітектор також виконав проєкт надбудови третього поверху в «Будинку з мухами» на вулиці Володимирська, № 93. Висуваються припущення, що Лєдоховський був автором проєкту збереженого склепу братів Петра й Антона Качковських на Кирилівському кладовищі, — адже саме для Петра, який помер у 1911 році, Лєдоховський виконав проєкт його особняка і клініки в 1907 році[21].
|
Найпрестижніші та найдорожчі замовлення архітекторів у той час у Києві виконував скульптор Еліо Саля, — він плідно співпрацював зі знаменитим Городецьким та виконував роботи з декорування найпрестижніших і найдорожчих замовлень. Лєдоховський співпрацював з Федором Петровичем Соколовим, теж відомим скульптором, який спеціалізувався на відливці скульптур з бетону[32], — нового за тими часами матеріалу. Дослідники, для атрибуції робіт Лєдоховського, які не мають документального підтвердження, зокрема використовували наявність на будинках декору, виконаного Соколовим, — він, на відміну від Лєдоховського, підписував свої роботи[27].
Як і багато інших представників дворянського класу, Ігнатій емігрував з країни. Коли і як він це зробив, невідомо; можливо, як і його брат Кароль, він виїхав у 1917 році через Константинополь. Також відомо, що до 1917 року померли від дифтерії перша дружина і п'ятирічна донька Ігнатія Лєдоховського[13]. Точно невідомо, коли саме Ігнатій переїхав до свого молодшого брата Станіслава у Варшаву. 4 листопада 1921 року у Варшаві Ігнатій одружився вдруге — його дружиною стала неодружена 31-річна вчителька Юзефа Опонська. Подружжя проживало на вулиці Пшемислова, 32, — в цьому будинку пізніше з'явиться Морський музей Станіслава Лєдоховського[33].
Молодший брат Станіслав був відомим у Польщі підприємцем. Спочатку Станіслав був керівником Російсько-бельгійського товариства металевих виробів «Russobelge», підприємство було засноване на початку XX століття й асортимент продукції включав праски, плити, балюстради та сходи, дверні ручки та багато іншого. У 1909 році Станіслав викупив у власників компанію «Заводи металевих виробів». Він активно розвивав бізнес і в наступні роки до нього приєднався і брат Ігнатій. Коли граф Станіслав Лєдоховський очолив завод, він зосередився на виробництві виробів з металу — Сітки Лєдоховського[pl][~ 4]. У 1914 році Лєдоховський зміг створити у Варшаві акціонерне товариство з виробництва суцільно-решітчастого металу «Граф С. Лєдоховський і компанія». У 1921 році фабрика була перейменована на «Польську фабрику монолітних сіток графа Станіслава Лєдоховського SA» (пол. Polska Fabryka Siatki Jednolitej Hrabiego Stanisława Ledóchowskiego SA). Брати Станіслав і Ігнатій разом перебудували одну з будівель заводу під готель на 62 номери з центральним опаленням і відкрили його у 1926 році під іменем «Готель Лєдоховського». Зберігся також проєкт реконструкції заводських приміщень, розроблений Ігнатієм Лєдоховським на початку 1920-х років, але реконструкція не відбулася[35].
Помер Ігнатій Лєдоховський у ніч з 2 на 3 березня 1932 року у Варшаві. Завод Лєдоховських у Варшаві на вулиці Пшемислова, № 24 був націоналізований у 1950 році. Після 1990-х років родина Лєдоховських змогла повернути будинок у свою власність. У 1997 році цей будинок був викуплений страховою компанією «MetLife»[27].
|
Ігнатій Лєдоховський поряд із Владиславом Городецьким вважається «батьком київського модерну»[1][6]. Фахівці відзначають, що архітектурний стиль модерну Городецького та Лєдоховського найближчий до європейського декоративного модерну та позбавлений еклектизму, притаманного решті київського модерну[36]. Архітектурний стиль Лєдоховського фахівці визначають як «зрілий модерн»[1] і «європейський (французько-бельгійський) модерн»[27].
Будівлі, спроєктовані Ігнатієм Лєдоховським, мають впізнаваний архітектурний почерк, проте документальних підтверджень авторства деяких приписуваних йому робіт довгий час не було знайдено[37]. Ця обставина викликала інтерес до біографічних даних архітектора, його освіти та досвіду, але навіть дати його народження і смерті довгий час були невідомі[1][38][39]. Історики, дослідники та журналісти часто згадували ім'я Лєдоховського з епітетами «загадковий»[39], «таємничий»[37][40] і навіть «привид»[38]. Дослідники та історики поступово відновили основні віхи його біографії та знайшли документальні підтвердження його авторства для деяких архітектурних проєктів, які відносили до його спадщини лише гіпотетично[37].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.jpg)
.jpg)
