Loading AI tools
український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Станісла́в Пили́пович Людке́вич (24 січня 1879, Ярослав, тепер Польща — 10 вересня 1979, Львів) — український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, доктор музикознавства (1908), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Народний артист СРСР (1969), Герой Соціалістичної Праці (1979).
| Людкевич Станіслав Пилипович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Станіслав Людкевич | ||||||
| Основна інформація | ||||||
| Дата народження | 12 (24) січня 1879 | |||||
| Місце народження | Ярослав, Ярославський повіт, Республіка Польща | |||||
| Дата смерті | 10 вересня 1979[1][2] (100 років) | |||||
| Місце смерті | Львів, Українська РСР, СРСР | |||||
| Поховання | Личаківський цвинтар[3] | |||||
| Громадянство | Австро-Угорщина, ЗУНР, УНР, Польська Республіка і СРСР | |||||
| Національність | українець | |||||
| Професія | композитор, музикознавець, фольклорист, педагог | |||||
| Освіта | ЛНУ ім. І. Франка і Q9296646?[4] | |||||
| Відомі учні | Зелінський Роман Федорович | |||||
| Жанри | опера | |||||
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка | |||||
| Заклад | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка | |||||
| Нагороди |
| |||||
| Премії |
| |||||
 Твори у Вікіджерелах Файли у Вікісховищі | ||||||
Народився 24 січня 1879 у Долішньо-Лежайському передмісті, у містечку Ярослав (Польща), був четвертою дитиною в родині (троє братів — Максиміліан, Альфред та Адольф — померли)[5].
Музичну обдарованість проявив ще у 4 роки. Першим викладачем музики стала мати Гонората, яка вчилася гри на фортепіано у о. Михайла Вербицького, з яким її батько о. Олексій Гіжовський разом навчався в перемиській гімназії, співав у церковному хорі, заснованому перемиським єпископом Іваном Снігурським, та спільно навчалися у Львівській духовній семінарії.[6][7]
У 1897 р. закінчив вищу гімназію в Ярославі. У гімназійні роки вивчав теорію музики, сольфеджіо, розпочав співати та спробував себе як композитор і керівник хору. Грав на фортепіано Гайдна і Моцарта. У цей час він створив близько 30 музичних творів.[6]
Навчався у Львівському університеті на відділі української та класичної філології філософського факультету (1898—1901), де основним напрямком його студій була українська філологія, а додатковими — філософія, класична філологія. Паралельно був вільним слухачем у консерваторії Галицького музичного товариства (1897—1899). Теорію композиції вивчав самостійно у своєї матері-піаністки, а також у Мечислава Солтиса (Львів), Олександра фон Цемлінського та Г. Греденера (Відень).
1901 року здобув диплом викладача української та латинської мов та два роки працював учителем у гімназіях Львова та Перемишля. Зокрема, одним з його учнів у Львівській гімназії був Іван Крип'якевич[8]. Редагував журнал «Артистичний вісник» (1905—1907). У 1906 році у Перемишлі Станіслав Людкевич познайомився з актором та театральним режисером Миколою Садовським (1856—1933) та Гнатом Хоткевичем (1877—1938). У 1907—1908 — навчався на музикознавчому факультеті Музично-історичного інституту Віденського університету (Австрія), отримав ступінь доктора філософії в галузі музики.
Один із організаторів Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові, де спочатку служив інспектором, а в 1910—1915 роках — його директором та викладачем, від 1919 року — викладач теоретичних дисциплін та інспектор філій (серед відомих учнів — Галина Голинська). Від 1936 — інспектор його філій. У вересні 1919 року повернувся до Львова. Він організував перший український симфонічний оркестр при Музичному товаристві імені Лисенка.
У Львові виник Інститут церковної музики, де Станіслав Людкевич викладав. Співпрацював із міським хоровим товариством «Боян», «Бандурист», «Сурма».
У 1930—1933 роках редагував музичну частину «Книги знання» — тритомної Української загальної енциклопедії[9], уклав Малу музичну енциклопедію як додаток до часопису «Боян»[5]. 1934 року Станіслава обрано очільником музикологічної секції Союзу українських професійних музик.
З 1936 року — голова музикологічної комісії Наукового товариства імені Шевченка.
Від 1939 року — професор, завідувач кафедри теорії та композиції Львівської консерваторії. Одночасно у 1939—1951 (з перервою у 1941—1944 рр.) — старший науковий співробітник Львівської філії Інституту фольклору АН УРСР. У 1941—1944 роках — викладач теоретичних дисциплін у Будинку народної творчості.
Виступав за збереження українських традицій, шанобливе ставлення до видатних діячів українського народу. 1919 року організував концерт ушанування пам'яті померлих композиторів. 1948 року категорично відмовився осудити композитора Василя Барвінського, 1963 року підписав лист до голови Президії ВР СРСР Леоніда Брежнєва про звільнення і реабілітацію митця[10].
Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 3. 1989 року на могилі встановлено пам'ятник створений скульпторами Миколою Посікірою, Ярославом Скакуном та Любомиром Яремчуком[11].
На його честь названо вулиці у багатьох містах України, зокрема, у Львові, Пустомитах, Стрию, Коломиї, Кам'янці-Бузькій, Ходорові. Крім того, в будинку при однойменній вулиці у Львові створено меморіальний музей Станіслава Людкевича, а на фасаді будинку музею встановлено художньо-меморіальну таблицю з горельєфом композитора (авторства скульпторів Володимира та Василя Одрехівських).
Засновано музичну премію музичну премію ім. С. Людкевича.[10] У Львові його ім'ям названо музичний коледж.
24 січня 2004 року в приміщенні Головної пошти Львова відбулося урочисте спецпогашення ювілейної марки до 125-річчя від дня народження Станіслава Людкевича. Першою погасила (поставила спеціальний штамп на конверті) ювілейну марку дружина композитора Зеновія Штундер[14].
У рідному місті Станіслава Людкевича — Ярославі, після багатолітніх зусиль української громади в Польщі, звернень та листів офіційних осіб, відомих музикантів з України рада міста постановила перейменувати вулицю Татарську на вулицю Людкевича. Ця вулиця символічно веде від греко-католицької церкви до римо-католицького колегіуму, таким чином з'єднуючи дві основні національні громади, які віками жили на цій землі. Урочисте освячення та перерізання стрічки з нагоди перейменування вулиці відбулося у травні 2010 року[15].
У 2017 році музичною агенцією «Collegium Musicum» започатковано фестиваль «Людкевич Фест», присвячений постаті композитора Станіслава Людкевича та його епосі[16]. Перший фестиваль відбувся у Львові 8–17 вересня 2017 року[17]. На фестивалі вперше пролунав цикл «Збірника літургійних пісень», написаний у 1922 році, а також чи не всі сольні фортепіанні твори композитора[18].
Образ Людкевича втілили у своїх творах скульптори Василь Одрехівський (1959[19], 1975[20], 1980[21]), Євген Дзиндра (1979, рельєф)[22], Ярослав Лоза (медаль, 1980)[23], Петро Дзиндра (1983, плакета[24]).
.jpg)
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
