Добржанська Любов Іванівна

Любо́в Іва́нівна Добржа́нська (24 грудня (6 січня) 1905, Київ — 3 листопада 1980, Москва) — радянська актриса театру і кіно. Лауреат Сталінської премії (1950). Народна артистка СРСР (1965).

Добржанська Любов Іванівна
Народилася	24 грудня 1905(1905-12-24) Київ, Російська імперія
Померла	3 листопада 1980(1980-11-03)[1] (74 роки) Москва, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	акторка, співачка
Роки діяльності	з 1924
IMDb	nm0229874
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Добржанський.

Життєпис

Закінчила студію при Київському театрі російської драми імені Лесі Українки (1924).

З 1934 р. працювала у Центральному театрі Радянської Армії в Москві.

Знімалася в кіно з 1952 р.

Похована в Москві на Ваганьковському кладовищі^[2].

Пам'яті Любові Добржанської знято два російських документальних фільми: «Любовь Добржанская» (2005, Дарьял-ТВ) з циклу «Как уходили кумиры» i «Любовь Добржанская» (2008) з циклу «Острова» (телеканал Культура)^[3].

Племінниця — Софія Добржанська — відома українська піаністка, педагог.

Звання і нагороди

• Заслужена артистка РРФСР (1944)
• Лауреат Сталінської премії (1950)
• Народна артистка РРФСР (1954)
• Народна артистка СРСР (1965)

Фільмографія

Грала у фільмах^[4][5]:

• «Світло над Росією» (1947, епізод)
• «Учитель танців» (1952, Фелісіана)
• «Бережись автомобіля» (1966, мама Дєточкіна; реж. Е. Рязанов)
• «Урок літератури» (1968, письменниця Анна Тюріна; реж. О. Корєнєв)
• «Остання ніч року, що минає» (1969, фільм-спектакль; Гаміда)
• «Адам і Хева» (1969, Айбала; реж. О. Корєнєв)
• «Дві посмішки» (1969, бабуся («Бабуся та цирк»)
• «Маріанна Коллі» (1970, фільм-спектакль)
• «Суд совісті» (1970, фільм-спектакль; Марія)
• «А.П. Чехов. Дядя Ваня» (1972, фільм-спектакль; Войницька)
• «Гравець» (1972, бабуся Антоніда Василівна; реж. О. Баталов)
• «Осінні грози» (1974, Замфіра)
• «Коляска на балконі» (1974, фільм-спектакль; Варвара Василівна)
• «Із записок Лопатіна» (1975, фільм-спектакль; актриса; реж. Й. Райхельгауз, телезапис вистави театру «Современник»)
• «Іронія долі, або З легкою парою!» (1975, Марина Дмитрівна, мати Жені; реж. Е. Рязанов)
• «У четвер і більше ніколи» (1977, мати Сергія; реж. А. Ефрос)

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.

   d:Track:Q37312
2. Некрополь Ваганьковского кладбища. Москва: Добржанская Любовь Ивановна. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 13 червня 2012.
3. Добржанская Любовь. 100 лет со дня рождения. Архів оригіналу за 15 вересня 2012.
4. IMDb.com: Lyubov Dobrzhanskaya. Архів оригіналу за 16 січня 2015. Процитовано 13 червня 2012.
5. Кино-Театр.ру: Добржанская Любовь Ивановна (фильмография). Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 13 червня 2012.

Література

• Дзюбинская О. Л. И. Добржанская. — М., 1965.
• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С. 126.
• Добржанська Любов Іванівна // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 217 . — ISBN 5-88500-042-5.
• Добржанська Любов Іванівна // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 209—2010 . — ISBN 5-88500-071-9.
• Всемирный биографический энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 248.
• Жінки України. — К., 2001. — С. 125.