Баталов Олексій Володимирович

Олексій Володимирович Баталов (рос. Баталов Алексей Владимирович; 20 листопада 1928 Владимир, Російська РФСР — 15 червня 2017, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист і громадський діяч, педагог. Народний артист СРСР (1976). Герой Соціалістичної Праці (1989). Лауреат Державної премії СРСР (1981) і двох Державних премій Росії (1966, 2005). Найбільшу популярність здобув після виходу у світ фільмів «Справа Румянцева», «Летять журавлі» та «Москва сльозам не вірить».

Баталов Олексій Володимирович
рос. Алексей Владимирович Баталов
Народився	20 листопада 1928(1928-11-20) Володимир, Російська РФСР
Помер	15 червня 2017(2017-06-15) (88 років) Москва, Росія смерть через падіння з висотиd
Поховання	Преображенське кладовище
Громадянство	СРСР →  Росія
Діяльність	актор, режисер, сценарист, педагог
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1950)
Відомі учні	Karine Armenyantsd
Заклад	Центральний академічний театр Російської арміїd, Московський художній театр, Ленфільм і Всеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності	1944–2017
У шлюбі з	Gitana Leontenkod
Батьки	Баталов Володимир Петровичd  Ольшевська Ніна Антонівна
Брати / сестри	Ардов Михайло Вікторовичd і Ардов Борис Вікторович
Членство	СК СРСР, ВЦРПС і Радянський комітет захисту мируd
IMDb	ID 0060692
Нагороди та премії
Орден Кирила і Мефодія I ступеня
Баталов Олексій Володимирович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Народився в сім'ї акторів. З п'яти років ріс у родині письменника Віктора Ардова. Мати — акторка Ніна Ольшевська. Батько — актор і режисер Володимир Баталов. Закінчив школу-студію МХАТ у 1950 році. З того ж року був актором Центрального театру Радянської Армії.

З 1956 — грає на сцені МХАТ, а з 1957 — актор і режисер кіностудії «Ленфільм». З 1975 — педагог ВДІКу. З 1979 — професор. З 2007 — президент Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка»

Багато років був секретарем правління Спілки кінематографістів СРСР, головою комісії ВЦРПС у преміях в галузі літератури, мистецтва та журналістики, а також працював у Комітеті захисту миру, Фонді світу, Асоціації «Родина».

Брав^[коли?] активну участь у роботі Міжнародного фонду «Світ мистецтва».

Олексій Баталов обраний почесним президентом Паризького Кіноклубу «Жар-птиця», головою Оргкомітету щорічної премії російських ділових кіл «Кумир» за найкращі акторські роботи року, почесним членом Правління регіональної благодійної організації «Московська Асоціація сприяння і допомоги інвалідам з дитячим церебральним паралічем», членом Опікунської Ради Марфо-Маріїнського благодійного товариства (за його участю була відновлена ​​Марфо-Маріїнська обитель).

Особисте життя

• Батько — Володимир Баталов, актор та режисер.
• Мати — Ніна Ольшевська, актириса
• Дядько по батькові — Микола Баталов, актор, заслужений артист РРФСР
• Тітки по батькові — Зінаїда, актриса, та Марія, актриса, заслужена артистка РРФСР
• Тітка по дядькові — Ольга Андровська, акторка кіно та театру, народна артистка СРСР.
• Двоюрідна сестра — Світлана Баталова, актриса театру.
• Відчим — Віктор Ардов, радянський письменник-сатирик, драматург.
• Молодший єдиноутробний брат — Михайло Ардов, письменник та публіцист
• Молодший єдиноутробний брат — Борис Ардов, актор театру та кіно, режисер
• Одружений з артисткою цирку Гитаною Леонтенко.^[коли?]

Громадська позиція

Путініст і українофоб. 11 березня 2014 року підтримав позицію Володимира Путіна щодо Російської агресії в Криму, підписавши колективне звернення до російської громадськості «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму»^[1].

Смерть та поховання

Помер 15 червня 2017 року в Москві, після тривалої важкої хвороби^[2].

Прощальна церемонія відбулася 19 червня у Будинку кіно міста Москви, похований на Преображенському цвинтарі столиці Росії^[3].

Фільмографія

Режисер

• 1959 — Шинель
• 1966 — Три товстуни
• 1972 — Гравець

Сценарист

• 1966 — Три товстуни
• 1977 — Зайченя і муха
• 1988 — Чужа шуба
• 1989 — Поїздка у Вісбаден

Актор

• 1944 — Зоя
• 1954 — Служу Радянському Союзу
• 1954 — Велика сім'я
• 1955 — Справа Румянцева
• 1955 — Михайло Ломоносов
• 1955 — Мати Київська кіностудія
• 1957 — Летять журавлі
• 1958 — Люба моя людина
• 1960 — Дама з собачкою
• 1961 — Дев'ять днів одного року
• 1963 — День щастя
• 1964 — Світло далекої зірки
• 1966 — Три товстуни
• 1966 — У місті С.
• 1967 — Сьомий супутник
• 1968 — Живий труп
• 1970 — Біг
• 1970 — Увага, черепаха!
• 1971 — Червоний дипломат
• 1973 — Повернення немає
• 1974 — Петро Мартинович і роки великого життя
• 1974 — Чисто англійське вбивство
• 1975 — Зірка привабливого щастя
• 1975 — Рікі-Тікі-Таві
• 1976 — Горіти, щоб світити
• 1978 — Пізня зустріч
• 1979 — Професія — кіноактор
• 1979 — Москва сльозам не вірить
• 1983 — Швидкість
• 1984 — Час відпочинку з суботи до понеділка
• 1986 — Парасолька для молодят
• 1986 — Досьє людини в «Мерседесі»
• 1990 — Похорон Сталіна
• 1991 — Полтергейст-90
• 1998 — Чехов і Ко
• 2005 — Далеко від Сансет-бульвару
• 2006 — Карнавальна ніч-2, або п'ятдесят років по тому

Див. також

• Бойкот російського кіно

Примітки

1. Главком [Архівовано 27 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
2. 24, Сегодня, Новости России, 15.06.2017
3. ТАСС, 19.06.2017. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 19 червня 2017.

Джерела

• Кваснецкая М. Г. Алексей Баталов. — М.: ВБПК, 1983 год.
• Олексій Баталов на сайті Енциклопедія вітчизняного кіно (рос.)