Loading AI tools
Арка́дій Льво́вич Львов (9 березня 1927, Одеса, — 2 листопада 2020, Нью-Джерсі[2]) — радянський та американський прозаїк.
| Львов Аркадій Львович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 9 березня 1927[1] Одеса, Українська СРР, СРСР | |||
| Помер | 2 листопада 2020 (93 роки) Нью-Джерсі, США | |||
| Країна |  СРСР США | |||
| Діяльність | письменник, прозаїк, письменник наукової фантастики | |||
| Alma mater | ОНУ ім. І. І. Мечникова | |||
| Мова творів | російська | |||
|
| ||||
Народився 9 березня 1927 року в Одесі в єврейській родині. Від 1945 року навчався на історичному факультеті Одеського університету, виключений 1946 року. До 1949 року неофіційно продовжував навчатися у Чернівецькому університеті, склав держіспити в Одесі 1951 року. Працював шкільним учителем на заході Україні, 1968 року повернувся до Одеси.
Від 1965 року публікував оповідання в радянських журналах, у 1966—1972 роках вийшло шість книг його прози. Аркадію Львову протеґували такі впливові радянські письменники, як Валентин Катаєв та Костянтин Симонов.
Відповідно до антисемітської та антиізраїльської офіційної риторики в Радянському Союзі 1970-х КДБ звинуватив його в «сіоністській діяльності» й піддав остракізму, публікувати його твори в СРСР припинили[3]. 1976 року емігрував до США. Жив у Нью-Йорку.
У середині 1960-х набув популярності як фантаст, пізніше писав реалістичну прозу.
Найвідоміший твір Львова — роман про Одесу «Двір», написаний у 1968—1972 роках, вийшов 1979 року французькою, 1981 року — в оригіналі, перекладений на основні європейські мови. 2005 року вийшло продовження цього роману — «Двір. Книга третя».
Львов уважно спостерігає життя широких верств населення та зображує його реалістично, послідовно уникаючи будь-якого авторського коментаря (навіть і за допомогою прикметників).[4]
Оригінальний текст (рос.)Львов внимательно наблюдает жизнь широких слоёв населения и изображает её реалистически, последовательно избегая какого бы то ни было авторского комментария (даже и с помощью прилагательных).
У найкращих оповіданнях, серед яких «Останній рабин» (1960-ті), Львов виступав спадкоємцем російсько-єврейських письменників, насамперед Ісака Бабеля та Андрія Соболя[ru].
Автор есе про творчість І. Бабеля, Е. Багрицького, М. Свєтлова та ін. (Збірник есе «Вгамування сумом» (рос. Утоление печалью), 1984); книги про О. Мандельштама «Чорне та жовте» (рос. Чёрное и жёлтое), спогадів про Костянтина Симонова.
Вів авторську програму на Радіо Свобода — «Далі буде» (рос. Продолжение следует).
Був членом Спілки письменників СРСР.
У травні 2021 року в Одесі у дворі будинку № 14 у провулку Нечипуренка, де колись жив Аркадій Львов, художниця Леся Верба створила стінопис, присвячений письменнику та його роману «Двір»[5][6].
- Крах патента. — Одесса: Маяк, 1966. (рос.)
- Бульвар Целакантус. Повести и рассказы. — М.: Молодая гвардия[ru], 1967. (рос.)
- Большое солнце Одессы. — М.: Советский писатель[ru], 1968. (рос.)
- Две смерти Чезаре Россолимо. Повести. — Одесса: Маяк, 1969. (рос.)
- В Одессе лето (сборник рассказов). — Одесса: Маяк, 1970. (рос.)
- Скажи себе, кто ты. — Одесса: Маяк, 1972. (рос.)
- Двор. Роман в 2-х кн. — Мюнхен, 1981—1982. (рос.)
- 2-е вид. — М.: Художественная литература[ru], 1992. — ISBN 5-280-02307-8 (рос.)
- 3-е вид. — М.: Захаров[ru], 2002. — ISBN 5-8159-0271-3 (рос.)
- Бизнесмен з Одессы. — Мюнхен: 1981. (рос.)
- Утоление печалью. Статьи. — Нью-Йорк: Время и мы[ru], 1984. (рос.)
- Чёрное и жёлтое. — Нью-Йорк, Мюнхен: KHAZARIA, 1988. (рос.)
- Химеры. — Нью-Йорк, Мюнхен: KHAZARIA, 1990. (рос.)
- Разговоры с Симоновым. в журнале «Время и мы», № 146, 2000, с. 241—285. (рос.)
- Двор. Книга третья. — М.: Захаров, 2005. — ISBN 5-8159-0477-5 (рос.)
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
