Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Луїс Раміро Барраґан Морфін (9 березня 1902 — 22 листопада 1988) — мексиканський архітектор та інженер.
| Луїс Барраґан | |
|---|---|
| ісп. Luis Barragán ісп. Luis Ramiro Barragán Morfín | |
 | |
| Народження | 9 березня 1902[1][2][…] |
| Смерть | 22 листопада 1988[1][2][…] (86 років)° хвороба Паркінсона |
| Країна (підданство) |  Мексика |
| Діяльність | архітектор, містобудівник |
| Праця в містах | Мехіко |
| Найважливіші споруди | Будинок-студія Луїса Барраґана |
| Членство | Національна академія художніх мистецтв Аргентиниd |
| Учні | Teresa Táboasd |
| Нагороди | |
 Луїс Барраґан у Вікісховищі | |
Спочатку був близький до інтернаціонального стилю Ле Корбюзьє (якого вважав вчителем), але еволюціонував у бік безкомпромісного площинного мінімалізму при збереженні національної специфіки (яскраві кольори, традиційні мексиканські матеріали, значна кількість фонтанів і водойм, масиви зелені — «емоційна архітектура», як визначав її він сам).
Його роботи мали великий вплив на сучасну архітектуру[5]. Будівлі Барраґана часто відвідують іноземні студенти та професори архітектури.
Барраган народився у Гвадалахарі в штаті Халіско, Мексика. Закінчив Escuela Libre de Ingenieros у Гвадалахарі в 1923, здобувиш фах інженера. Після закінчення університету подорожував Іспанією та Францією. Під час перебування у Франції він ознайомився з працями Фердинанда Бака, німецько-французького письменника, дизайнера і художника, якого дуже високо цінував[6].
У 1931 знову поїхав до Франції з тривалою зупинкою в Нью-Йорку. У цій мандрівці він познайомився з мексиканським живописцем Хосе Клементе Ороско, редактором архітектурного журналу, та з Фредериком Кіслером. У Франції він зустрівся з Ле Корбюзьє і відвідав сади, проектовані Фердинаном Баком.
Він займався архітектурою в Гвадалахарі у 1927–1936, а згодом переїхав у Мехіко.
Його робота в Гвадалахарі включає понад десяток приватних будинків у районі Колонія Американа, що сьогодні знаходиться недалеко від центру міста. Одна з перших його будівель, Casa Cristo, була відреставрована і в ній знаходиться Державна гільдія архітекторів.
У 1945 він розпочав планування житлового комплексу в Жардінес дель Педрегал (Jardines del Pedregal, Мехіко).
У 1947 побудував власний будинок і студію в Такубаї. В 1955 відбудував Convento de las Capuchinas Sacramentarias в Тлалпані, Мехіко, а також створив план Саду дель Боске (Jardines del Bosque) в Гвадалахарі. У 1957 він запланував Torres de Satélite (міська скульптура, створена у співпраці зі скульптором Матіасом Геріцем) та ексклюзивний житловий район Лас-Арболедас (Las Arboledas), що знаходиться в декількох кілометрах від Ciudad Satélite (Міста Сателітів).
У 1964 разом з архітектором Хуаном Сордо Мадалено він спроектував житловий квартал Ломас Вердес (Lomas Verdes), також поблизу району Сателітів, в муніципалітеті Наукальпан, штат Мехіко. У 1967 він створив одну із своїх найвідоміших робіт — школу верхової їзди San Cristóbal Estates у Мехіко.
Барраґан відвідав Ле Корбюзьє і потрапив під вплив європейського модернізму. Будинки, які він створив після повернення на батьківщину, демонструють типові чисті лінії модерністського руху. Тим не менш, за словами Андреса Касільяса (який працював з Барраґаном), він врешті-решт повністю переконався, що будинок не повинен бути "машиною для життя". На противагу функціоналізму, Барраґан прагнув до "емоційної архітектури", стверджуючи, що "будь-який твір архітектури, який не виражає безтурботності, є помилкою". Використовував таку сировину, як камінь або дерево. Поєднував їх з оригінальним використанням світла, як природного, так і штучного; його захоплення прихованими джерелами світла надає його інтер’єрам особливо тонкої та ліричної атмосфери.
У 1975 був удостоєний ретроспективи в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку. У 1980 став другим лауреатом архітектурної премії Пріцкера.
Його особистий будинок-студія оголошений об'єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 2004.
Роботи Луїса Барраґана часто посилаються на мінімалістичну архітектуру. Джон Паусон (John Pawson) у своїй книзі "Мінімум" згадує деякі проекти Барраґана. Більшість архітекторів, які займаються мінімалістичною архітектурою, не використовують кольори, але ідеї форм та просторів, які започаткував Барраґан, все ще актуальні.
Луїс Кан консультувався з Барраґаном щодо простору між будівлями Інституту Солка в Ла-Йоллі, штат Каліфорнія[7]. Згідно з документами, початковою ідеєю Кана було розмістити сад між будівлями; однак, Барраґан припустив, що відкрита площа з водним об’єктом краще відображатиме дух місця.
Він був високо визнаним консультантом багатьох мексиканських та зарубіжних архітекторів з ландшафтного дизайну, оскільки мав особливу здатність уявляти зовнішні простори та їх зв'язок з їхніми внутрішніми парадигмами та природними характеристиками.
Вплив Баррагана можна побачити зокрема у роботах Рікардо Легоррети. Одним з проектів, де концепції та кольори Барраґана надихнули Легоррету, є готель Camino Real у Поланко, Мехіко. Цей проект відображає важливість рідної культури та її поєднання з елегантним сучасним дизайном.
Луїс Барраган створив свою студію в Мехіко, будівля в даний час є музеєм, але екскурсії доступні лише за попереднім замовленням. Будівля, де він прожив усе своє життя, відображає улюблений стиль архітектора. Сьогодні належить Халіско та фонду Arquitectura Tapatía Luis Barragán. Місце стало Всесвітньою спадщиною ЮНЕСКО в 2004 році[8].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
