Remove ads
Олекса́ндр Андрі́йович Лу́цький (псевдо: «Довбня», «Богун», «Марко», «Беркут», «Богдан», «Андрієнко», «Клименко», «Боднар») — (16 жовтня 1910, с. Боднарів, тепер Калуський район, Івано-Франківська область — 13 листопада 1946, Київ) — діяч ОУН, один з організаторів Української Народної Самооборони та УПА-Захід, командир УНС (07.1943 — 11.1943), УПА-Захід (11.1943 — 26.01.1944), УПА-Захід-Карпати (08.1944 — 09.1944).
| Луцький Олександр Андрійович | |
|---|---|
 | |
| Прізвисько | Олекса |
| Народився | 16 жовтня 1910 с. Боднарів, Станиславівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія |
| Помер | 13 листопада 1946 (36 років) Київ, Українська РСР, СРСР ·Страчений за вироком трибуналу військ МВС |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик |
| Відомий завдяки | Один з організаторів та воєначальників батальйону «Нахтігаль», УНС та УПА-Захід |
| Посада | Командир УНС (07.1943 - 11.1943); Командир УПА-Захід (11.1943 — 26.01.1944); Командир УПА-Захід-Карпати (08.1944 - 09.1944) |
| Партія | ОУНР |
| Конфесія | греко-католик |
| Батько | Луцький Андрій Іванович |
| Мати | Текля Федорівна (Дрогомирецька) |
| У шлюбі з | Юлія Федорівна (Плисак) |
| Діти | Богдан |
Remove ads
Народився в с. Боднарів у селянській родині, попри запис імені в метриці латиною як Олександр, рідні та знайомі називали Олексою (за паспортом син — Богдан Олексійович). Навчався в Станиславівській гімназії.
В 1930 став членом Організації українських націоналістів, очолював осередок. Після закінчення гімназії в 1932 році служив у польській армії (1932-33).
В 1933 призначений організаційним референтом Станиславівської окружної референтури ОУН.
В період вересень 1933 — початок 1938 перебував в ув'язненні за участь в ОУН.
У серпні 1938 — березні 1939 — керівник Станиславівської окружної референтури ОУН, був удруге заарештований.
Remove ads
З початком Другої світової війни у вересні 1939 нелегально працював під чужим прізвищем в органах Радянської влади в одному з виконкомів Станіславської області і навіть був обраний депутатом Народних Зборів Західної України. Подав заяву у Львівський університет, але під загрозою арешту в листопаді перетнув радянсько-німецький кордон, мешкав на території Генеральної губернії. Навчався в Кракові на курсах підготовки військових кадрів ОУН(б), займався організаційною діяльністю ОУН, у березні 1940 року повернувся у Станіславську область. У березні—листопаді 1940 очолював Станиславівський обласний провід ОУН, вів роботу зі створення підпільної мережі в регіоні, у листопаді був викликаний до Кракова на конференцію. Учасник 2-ї конференції ОУН у Кракові (лютий 1940), підтримав фракцію С. Бандери.
Один з організаторів батальйону «Нахтігаль», керівник мобілізаційного відділу Проводу ОУН(б). Учасник 2-го Великого Збору ОУН у Кракові (березень 1941). Воював у складі батальйону «Нахтігаль», а від кінця 1941 і до початку 1943 командував взводом у 201-му батальйоні охоронної поліції в Білорусі, обер-лейтенент.
Заступник військового референта Проводу ОУН. За його ініціативою та за наказом Головного військового штабу УПА від 15 липня 1943 велося створення Української народної самооборони (УНС) в Галичині, а сам він став її командиром (УНС на серпень 1943 налічувала приблизно 2 тис. бійців і вела бої з радянськими партизанами С.Ковпака, німцями та загонами Армії Крайової). У грудні 1943 на її базі було сформовано групу УПА-Захід, якою О. Луцький командував від грудня 1943 р. до 26 січня 1944 р доки його не змінив на цій посаді майор, а згодом полковник УПА, Василь Сидор-Шелест. З жовтня 1943 до березня 1944 О. Луцький — член Проводу ОУН(б).
А в травні 1944 він був заарештований гестапо й до червня утримувався під арештом.
Протягом серпня-вересня 1944 р. О. Луцький командує спеціальною групою УПА-Захід-Карпати.
Опісля через суперечності з Р. Шухевичем відсторонений від офіційних командних посад в УПА та ОУН, працював перекладачем військової референтури ОУН, з жовтня по грудень 1944 перебував під слідством Служби безпеки ОУН.
22 січня 1945 в селі Бабин Середній Войнилівського району захоплений спецгрупою НКДБ УРСР разом із дружиною — підпільницею ОУН Юлією Луцькою (10 серпня 1946 засуджена до 10 років позбавлення волі). Сотні «Вітрогони» і «Летуни» під командуванням «Середного» здійснили напад на Войнилів (мобілізовані для нападу на Войнилів кущові боївки до операції не залучені), звільнити в'язнів не вдалось.[1] Луцький негайно був перевезений до станіславської тюрми, за кілька тижнів — до Львова, а далі — у Київ. На допитах після півроку катувань докладно розповів про історію творення УНС. Вироком Військового трибуналу військ МВС Українського округу від 10 серпня 1946 О. Луцький був засуджений до вищої міри покарання. Страчений у м. Києві 13 листопада 1946.
У 1971 р. в журналі «Україна» (№ 18-20) була публікація «Клим Дмитрук. Безбатченки» з набором вигадок і перекручень щодо Олександра Луцького та розміщене дане фото в німецькій військовій формі з підписом «Фото з архівів гітлерівського абверу». Хоча насправді фото було попередньо викрадено кадебістом з родинного альбому племінника — Андрія Луцького.[2]
Після здобуття Україною незалежності справу Луцького переглядали посткомуністичні органи прокуратури і суду, але вірності українським ідеалам йому не пробачили і не реабілітували.
Remove ads
- Односельці назвали його іменем вулицю, на якій народився і проживав, поставили в центрі Боднарова пам'ятник[3] Олександру Луцькому та його побратиму-однолітку Михайлу Дяченку.
- У Львові його іменем названа вулиця (з'єднує вулиці Шевченка і Бортнянського).
- У багатьох містах України є Вулиця Героїв УПА, до яких належить і Олександр Луцький.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads