Лужанка (село)

Лужа́нка (у минулому: Село № 14, Кацбах) — село Тарутинської селищної громади в Болградському районі Одеської області в Україні. Засноване свого часу німецькими колоністами. Відстань до центру громади становить понад 30 км і проходить автошляхом місцевого значення.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лужанка.

село Лужанка
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Болградський район
Тер. громада	Тарутинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA51060170080051368
Облікова картка	Лужанка
Основні дані
Засноване	1830
Населення	423
Територія	850 км²
Густота населення	497.650 осіб/км²
Поштовий індекс	68555
Телефонний код	+380 4847
Географічні дані
Географічні координати	46°2′39″ пн. ш. 29°11′27″ сх. д.
Водойми	р. Киргіж-Китай
Відстань до обласного центру	222 км
Відстань до районного центру	30.7 км
Місцева влада
Адреса ради	68555, с.Рівне, пл.Перемоги, 3
Сільський голова	Урумогло Марія Дмитрівна
Карта
Лужанка
Лужанка
Мапа

Історія

За даними 1859 року у німецькій колонії Кацбах (Аляга) Аккерманського повіту Бессарабської області мешало 763 осіб (412 чоловічої статі та 351 — жіночої), налічувалось 71 дворове господарство, існували лютеранський молитовний будинок та сільське училище^[1].

Станом на 1886 рік у німецькій колонії Малоярославецької волості мешало 1048 осіб, налічувалось 125 дворових господарств, існували молитовний будинок, школа, лавка^[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 888 осіб (436 чоловічої статі та 452 — жіночої), з яких 858 — протестантської віри^[3].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 341 особа, з яких 163 чоловіки та 178 жінок.^[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 421 особа.^[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[6]

Мова	Відсоток
болгарська	66,90 %
російська	20,57 %
гагаузька	6,38 %
українська	4,49 %
молдовська	1,42 %
інші	0,24 %

Видатні люди

У селі народилися:

• Василюк Михайло Деонисійович (1942—1991) — бандурист.
• Гриневецький Сергій Рафаїлович (нар.25 вересня 1957) — український політик, депутат Верховної Ради 3-го та 6-го скликань, голова Одеської облдержадміністрації (1998–2005).

Примітки

1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 333)
2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-7. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
6. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

Джерела

• Історія міст та сіл України, Том Одеська область, стор. 750—751 (рос.)