Лондон-Сіті (аеропорт)

Лондон-Сіті (IATA: LCY, ICAO: EGLC) (англ. London City Airport) — аеропорт з єдиною злітно-посадковою смугою, призначеною для використання літаків з коротким злетом і посадкою, обслуговуючий переважно ділові райони Лондона. Розташований в районі Доклендс, Ньюем у Східному Лондоні, Англія, був побудований компанією Mowlem в 1986-1987 роках.

Аеропорт Лондон-Сіті
ІАТА: LCY  • ICAO: EGLC
Загальні дані
51°30′19″ пн. ш. 000°03′19″ сх. д.
Тип	цивільний
Власник	Consortium of Alberta Investment Management Corporation, OMERS, Ontario Teachers' Pension Plan and Wren House Infrastructure Management
Оператор	London City Airport Ltd.
Обслуговує	Лондон, Велика Британія
Розташування	Silvertown, London
Висота над р. м.	6 м / 19 фт
Вебсайт	londoncityairport.com
Злітно-посадкові смуги
Напрямок Довжина Тип поверхні (PCN) м фт 09/27 1,508 4,948 асфальт
Статистика (2018)
Пасажирообіг	4,820,292
Зміна пасжирообігу 17-18	▲ 6.4%
Авіатрафік	78,036
Зміна авіатрафіку 17-18	▼ 5.5%
Джерело: UK AIP at NATS[1] Statistics from the UK Civil Aviation Authority[en][2]
Ідентифікатори і посилання
GeoNames	6296599
10001279
LCY
Лондон-Сіті у Вікісховищі

Є хабом для:

• British Airways

Історія

Ідея та будівництво

Ідея будівництва аеропорту була запропонована в 1981 Реджо Вардом, керівником тільки створеної тоді компанії «London Docklands Development Corporation» (LDDC) з метою розвитку району Доклендс. Після переговорів з Філіпом Беком (керівником Mowlem , однією з найбільших будівельних компаній Великої Британії), будівництво аеропорту стало реальністю. У листопаді цього ж року Mowlem та Brymon Airways представили в LDDC план аеропорту зі злітно-посадковою смугою і виходом до міста^[3]

27 червня 1982 літак de Havilland Canada Dash 7 приземлився у Докленді, продемонструвавши можливість будівництва аеропорту з короткою злітно-посадковою смугою. Роком пізніше LDDC опублікувала результати опитування громадської думки жителів району, який показав, що більшість опитаних висловилися на користь будівництва аеропорту, і «Моулу» розпочав роботи з проектування об'єкта^[3].

Дозвіл на будівництво об'єкта було отримано у 1986 році^[3].

Будівництво розпочалося незабаром після отримання дозволу, 29 травня 1986 року принц Чарльз заклав наріжний камінь у фундамент терміналу. Перший літак приземлився 31 травня 1987 року, перший комерційний рейс здійснено 26 жовтня 1987 року. Єлизавета II офіційно відкрила «Лондон-Сіті» в листопаді 1987 року^[3].

Розвиток аеропорту

У 1988 році, перший повний рік роботи, аеропорт обслужив 133 000 пасажирів. Найперші регулярні рейси сполучили Лондон з Парижем , Амстердамом та Роттердамом . Зі злітно-посадковою смугою завдовжки лише 1080 м та глісадою 7,5 ° аеропорт міг приймати вельми обмежене кількість типів літаків, переважно Dash 7 та Dornier Do 228 . У 1989 керівництво аеропорту представило заявку на проектування збільшення довжини злітно-посадкової смуги, щоб аеропорт міг приймати більшу кількість типів літаків^[3][4]

У 1990 році аеропорт обслужив 230 000 пасажирів, але показники сильно впали особливо після війни у Перській затоці і не поверталися до 1993 року, в якому було перевезено 245 000 пасажирів. До цього часу було проведено розширення злітно-посадкової смуги, її було відкрито 5 березня 1992 року. Глісада була зменшена до 5,5 °, що було все ще досить високо для європейського аеропорту, але досить, щоб приймати широкий спектр типів літаків, включаючи BAe 146^[3]

В 1995 році кількість перевезених пасажирів досягла півмільйона, і Mowlem продала аеропорт ірландському бізнесмену Дермот Десмонду. За п'ять років кількість перевезених пасажирів досягла 1 580 000, при цьому відбулося 52 000 рейсів за рік. В 2002 році відкрився новий кейтеринг для корпоративної авіації, а також додаткові стоянки літаків в західному кінці перону. В 2003 році з'явилося місце для очікування зльоту в східному кінці злітно-посадкової смуги, яке дало можливість літакам, які чекають на зліт, перебувати там під час посадки іншого літака^[3].

30 листопада 2006 року аеропорт був проданий консорціуму, в який увійшли AIG, GE Capital та Credit Suisse ^[3]

Аеропорт на початок ХХІ сторіччя

Робота аеропорту

На аеропорт накладені суворі обмеження на рівень шумового впливу від літаків . З урахуванням фізичних параметрів злітно-посадкової смуги і крутої глісади типи літаків, які може приймати Лондон-Сіті, обмежені.

Середньомагістральні літаки, прийняті «Лондон-Сіті», включають типи: ATR 42, DHC Dash 8, BAe-146 Whisperjet, Dornier Do 328, Embraer ERJ 145, Embraer E-Jet^[5], Fokker 70, Fokker 50 та Saab 2000. Крім того, в 2006 пройшла успішна перевірка на можливість прийому Airbus A318 (наприкінці British Airways використовує бізнес-варіант цієї моделі зі збільшеною дальністю рейси з Лондон-Сіті до Нью-Йорку^[6]).

Також аеропорт приймає корпоративні літаки, такі як Beechcraft Super King Air, Cessna 500, Hawker 400, Hawker 800, та варіанти Dassault Falcon. З екологічних причин заборонено обслуговування гелікоптерів.

Аеропорт відкритий для польотів з 5:30 до 21:00 з понеділка по п'ятницю, з 5:30 до 11:30 в суботу та з 11:30 по 21:00 в неділю. Закриття аеропорту на 24 години між 11:30 суботи та 11:30 неділі необхідно для того, щоб місцеві жителі відпочивали від шуму літаків^[7]

Аеропорт обмежений заповненими водою доками «Роял Альберт» і «Кінг Георг V» з півночі і півдня відповідно.

Термінал

У терміналі є 26 стійок реєстрації та додаткові п'ять кіосків самообслуговування для пасажирів «British Airways», «Air France», «Lufthansa» і «Scandinavian Airlines System». В аеропорту є п'ятнадцять гейтів та відсутні телетрапи.

Наземний транспорт

Метро

Станція Аеропорт Лондон-Сіті лінії Доклендського легкого метро що примикає до будівлі терміналу дозволяє швидко дістатися Лондонського Сіті, також з лінії метро можливі пересадки на London Overground, Лондонське метро, TfL Rail, Abellio Greater Anglia, c2c та швидкісні поїзди Southeastern.

Автобуси

Аеропорт обслуговує маршрути перевізника London Buses:

• 473 прямує до Стратфорду через Плейстоу і Північний Вулвіч
• 474 до Каннінг-Таун та Манор-Парк через Бектон та Іст-Хем

Авіалінії та напрямки, лютий 2021

Авіакомпанія	Пункт призначення
Aer Lingus	Дублін
Alitalia	Мілан–Лінате
British Airways	Амстердам, Белфаст-Сіті, Берлін, Біллунн, Дублін, Дюссельдорф, Единбург, Флоренція, Франкфурт, Женева, Глазго, Ібіца, Малага, Манчестер, Мілан–Лінате, Мюнхен, Ніцца, Пальма-де-Мальорка, Прага, Роттердам, Цюрих Сезонний: Бержерак, Шамбері, Фару, Менорка, Міконос, Кемпер, Сан-Себастьян,Санторіні, Скіатос, Спліт, Венеція
KLM	Амстердам
Loganair	Данді
LOT Polish Airlines	Вільнюс, Варшава–Шопен
Lufthansa	Франкфурт
Luxair	Люксембург
Swiss International Air Lines	Женева, Цюрих

Статистика

Див. джерело запитів Вікіданих та джерела.

Див. також

• Аеропорти Лондона

Примітки

1. London/City – EGLC. Nats-uk.ead-it.com. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 7 квітня 2012.
2. Aircraft and passenger traffic data from UK airports. UK Civil Aviation Authority^[en]. 3 березня 2017. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 15 березня 2017.
3. Airport History. London City Airport Consultative Committee. Архів оригіналу за 3 березня 2012. Процитовано 2 січня 2008.
4. Constructing the Airport. London City Airport Consultative Committee. Архів оригіналу за 3 березня 2012. Процитовано 2 січня 2008.
5. ERJ 170 Approved for LCY. Aviation Today. 22 червня 2007. Архів оригіналу за 3 березня 2012. Процитовано 3 січня 2008.
6. Flights from London City airport. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 29 листопада 2017.
7. United Kingdom AIP. NATS. Архів оригіналу за 3 березня 2012. Процитовано 28 листопада 2007.

Посилання

• Офіційний сайт
• London City Airport Consultative Committee
• HACAN East – Residents Campaign Group [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.]