Лео фон Кленце (нім. Leo von Klenze, 29 лютого 1784 26 січня 1864) — німецький архітектор, художник та письменник. Придворний архітектор баварського короля Людвига І. Неокласик, один з найвизначніших представників архітектурного стилю неогрек.

Коротка інформація Лео фон Кленце, нім. Leo von Klenze ...
Лео фон Кленце
нім. Leo von Klenze
Thumb
Народився29 лютого 1784(1784-02-29)[1][2][…]
Schladend, Шладен-Верла, Вольфенбюттель, Нижня Саксонія, Німеччина
Помер26 січня 1864(1864-01-26)[1][3] (79 років) або 27 січня 1864(1864-01-27)[4] (79 років)
Мюнхен, Баварське королівство
ПохованняСтарий південний цвинтар
Країна Баварське королівство
Діяльністьархітектор, художник, письменник
Галузьархітектура[5], малярство[5] і література[5]
ВчителіFriedrich Gillyd
Знання мовнімецька[6][5]
ЧленствоНімецький археологічний інститут і Нідерландська королівська академія наук
Роки активності1800[7]1864[7]
Напрямокархітектура неокласицизму
Magnum opusCathedral Basilica of St. Dionysius the Areopagited, Баварія (статуя) і Propylaead
У шлюбі зFelicitas Blangini-Klenzed
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»

почесний громадянин Мюнхенаd (1862)

Королівська золота медаль (1852)

Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки
Закрити
Thumb
Лео фон Кленце, портрет роботи Франца Ханфштенгля, 1856 рік

Творча біографія

Лео фон Кленце здобув освіту в Берлінській будівельної академії та, ще перебуваючи в ній, виявив особливу прихильність до класицизму. Після того вдосконалювався в Паризькому політехнічному училище під керівництвом Жана Ніколя Луї Дюрана та Шарля Персьє, і вивчав пам'ятки архітектури в Англії та Італії.

У 1808 році став придворним архітектором вестфальського короля Жерома Бонапарта, а в 1810 році — Директором будівельних робіт в Касселі. У 1814 році переселився до Мюнхена, будучи запрошеним туди баварським наслідним принцом, згодом королем, Людвигом, який обрав його у виконавці своїх великих планів з прикрашання Мюнхена новими величними будівлями.

Низку цих будівель Кленце почав спорудою Гліптотеки, з її портиком іонічного ордеру (закінчена в 1830 році). Потім були зведені будівля Старої Пінакотеки, в стилі Браманте, нові корпуси королівського палацу, у характері флорентійського палаццо Пітті,площа Кенігплац, придворну церкву Всіх Святих, у візантійсько-романському стилі, і «Одеон» у формах епохи Відродження. Проте найблагороднішими творіннями Кленце визнана чудово витримана в античному дусі дорична «Валгалла», поблизу Регенсбурга (1830–1842), і надзвичайно гармонійна за своїми зовнішніми і внутрішніми пропорціями Зала Слави (нім. Ruhmeshalle, 1843–1853 роки), поблизу Мюнхена. У проміжок часу між двома останніми роботами, зведена ним розкішна Святкова Залу в Мюнхені, у смаку Палладіо.

У 1834 році на запрошення грецького короля Оттона, він з'їздив до Греції, щоб скласти план відбудови її нової столиці Афін (після відновлення незалежності нетривалий час столицею був Нафпліон) і проєкт реставрації будівель Афінського акрополя. Російський імператор Микола І доручив скласти проєкт нової будівлі Ермітажу вже знаменитому Кленце, що змусило останнього відвідати в 1839 році Петербург. Хоча Ермітаж і будувався за його кресленнями і малюнками російським архітектором Миколою Єфімовим (у 1840-51 роках), проте Лео фон Кленце приїжджав ще шість разів в Росію. Останні чудові твори Кленце «Пам'ятник Визволення» , поблизу Кельгейма, і Пропілеї Кенігсплацу в Мюнхені.

Однак Лео фон Кленце не був наділений великим даром творчості, відмінно знаючи давньогрецьку архітектуру та італійський стиль Відродження, він тільки наслідував їх зразкам зі смаком і вмінням застосовуватися до потреб новітнього часу. Як представник класичного напряму в німецькій архітектурі, він повинен бути поставлений нижче Карла Шинкеля.

Окрім архітектури Лео фон Кленце з успіхом займався також живописом і виконав кілька вельми непоганий ландшафтів і архітектурних видів олійними фарбами або a tempera (наприклад, у музеї Торвальдсена в Копенгагені).

Друковані праці

  • «Збірник архітектурних начерків» (1831—1850);
  • «Досвід реставрації тосканського храму» (1822);
  • монографія «Про храм Юпітера олімпійського в Джірдженті» (1821);
  • «Керівництво до архітектури християнського культу» (1835);
  • «Опис Валгалли»(1843) і деякі інші твори.

Галерея

Примітки

Посилання

Джерела

Wikiwand in your browser!

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.

Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.