Кісін Віктор Борисович

Кісін Віктор Борисович (рос. Кисин Виктор Борисович; 1933—1997) — радянський і український кінорежисер і театральний педагог. Кандидат мистецтвознавства (1981). Професор (1995). Заслужений діяч мистецтв України (1993). Член Національної спілки кінематографістів України.

Кісін Віктор Борисович
Дата народження	4 квітня 1933(1933-04-04)
Місце народження	Хабаровськ, РСФРР, СРСР
Дата смерті	4 вересня 1997(1997-09-04) (64 роки)
Місце смерті	Київ, Україна
Громадянство	СРСР  Україна
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	телережисер, кінорежисер, сценарист, театральний режисер
Заклад	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Нагороди
IMDb	ID 8007040

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кісін.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Кісін Віктор.

Біографія

Народився 4 квітня 1933 р. в Хабаровську (Росія). Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (1959, курс М. Верхацького), де викладав з 1965 р. Професор (1995).

Працював у театрах Одеси, Сімферополя, Києва.

Разом з Вадимом Чубасовим заснував першу в Радянському Союзі кафедру телережисури в Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (нині — Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого). Після цього Віктор Кісін заснував таку ж кафедру і в Київському державному інституті культури ім. Корнійчука (нині — Київський національний університет культури і мистецтв).^[1]

Автор книги «Режисура як мистецтво та професія: Життя. Актор. Образ. Із творчої спадщини» (К., 1999).

Був членом Спілки кінематографістів України.

Помер 4 вересня 1997 р. в Києві.

Сім'я

• Дружина — Світлана Іванівна Степаненко (продюсерка, сценарист, редакторка, громадська діячка, членкиня Національної спілки кінематографістів України).^[2]
  • Син — Андрій Степаненко.^[2]

Фільмографія

Поставив телефільми (студія «Укртелефільм»):

• «Фауст і смерть» (1966) — перший український ігровий телефільм, 
• «Весняний день 30-е квітня» (1974) — перший в Україні художній відеофільм
• «Останній засіб королів» (1983—1986, 4 а)

Створив також стрічки:

• «Браво-бравушки» (1987)
• «Без сенсацій» (1988)
• «Шамани Дархадської землі» (1991, спів, сцен., худ. керівник фільму)
• «Таїнства Києво-Печерської лаври» (1994)
• «На полі крові» та ін.

Ролі в кіно:

• «Чи мимо пролетить вона...» (1977) (к/м, реж. Н. Збандут)

Сценарист:

• «Нехай він виступить» (1981, реж. О. Бійма)
• «Останній засіб королів» (1983—1986, 4 а)