Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Павло Федорченко-Кутуєв | |
---|---|
Народився | 4 вересня 1971 (53 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
Країна | СРСР → Україна |
Діяльність | соціолог, викладач університету |
Alma mater | факультет соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1993) |
Заклад | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського |
Посада | завідувач кафедрою соціології ФСП КПІ ім. Ігоря Сікорського |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор соціологічних наук (2005) |
Аспіранти, докторанти | Володимир Іщенко |
Родичі | Яків Білоштан, Андрій Білоштан |
Федорченко-Кутуєв Павло Володимирович (4 вересня 1971, Київ, Україна) — український соціолог, доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедрою соціології КПІ ім. Ігоря Сікорського (факультет соціології і права)[1].
Народився у Києві. Дідом Павла Федорченка-Кутуєва був відомий український філолог та літературознавець, дослідник драматургічної творчості Івана Франка — Яків Білоштан.
У 1988—1993 навчався на факультеті соціології і психології КНУ імені Тараса Шевченка (відділення соціології).
У 1994 захистив кандидатську роботу з соціології («Неофункціоналізм в сучасній соціології: Джеффрі Александер та Ріхард Мюнх[de]») в Інституті соціології НАН України, а докторську у 2005 («Концепції розвитку та модернізації суспільства: історико-соціологічний аналіз дослідницьких програм») в КНУ імені Тараса Шевченка.
Старший викладач, доцент, професор кафедри соціології НаУКМА, НПУ імені М. Драгоманова, з листопаду 2013 року завідувач кафедри соціології НТУУ «КПІ»[2].
Неодноразово вигравав дослідницькі гранти для проведення викладацької роботи в провідних університетах світу — Оксфорді, Берклі, Відні, Токіо[3]
Сферою наукових інтересів Федорченка-Кутуєва є — історична соціологія, політична соціологія, соціологія розвитку та модернізації[4][5].
Федорченко-Кутуєв прихильник повернення держави в центр соціологічного теоретизування, дослідження програми держави, що сприяє розвитку яка співвідноситься з вибірковою рецепцією світ-системного аналізу. Розробляв поняття авторитарної та демократичної держав, що сприяють розвитку, взявши за основу оцінку доробку дослідницької програми держави, що сприяє розвитку, та аналізу піднесення Східної Азії[6][7].
Вперше у вітчизняній соціології обґрунтував, що методологія дослідницьких програм Імре Лакатоша є релевантною й для історико-соціологічного аналізу загалом та історії концепцій розвитку та модернізації зокрема.
Є дослідником концепцій і практик формування модерну (модернів), концепції розвитку та модернізацій. Вважає неадекватним застосування концепції модернізації для пояснення соціальних змін від самого початку зародження елементів — переважно ідеаційних — модерного суспільства в XVI столітті. Натомість запропонував поняття «формування модерну» для означення процесу постання модерного суспільства, а сам феномен модерну охарактеризував, як конфліктний сам по собі[8].
Спростував концептуалізацію модерну, як механістичну сукупність раз і назавжди визначених властивостей, зокрема критично переглянувши традиційну та впливову інтерпретацію соціологічної теорії Т.Парсонса (в її іпостасі предтечі дослідницької програми модернізації) як соціально-наукового варіанту апології американського уособлення ліберально-капіталістичного status quo.
Павло Федорченко-Кутуєв запропонував авторську типологію стадій розвитку дослідницької програми модернізації, яку поділив на першу (оптимістичну) та другу (скептично-песимістичну) фази, а порівнявши дослідницькі програми модернізації та світ-системного аналізу, показав, що першій течії притаманний елітизм, натомість другій — міфологізація ролі народних мас в історії. Переформулював Веберові поняття раціонального та політичного капіталізмів та здійснив синтез ідей дослідницької програми світ-системного аналізу та Веберового спадку, демонструючи тим самим, що поширення капіталізму не лише вшир, але й углиб неможливе без культурної легітимації та санкціонування методичної діяльності з економічного нагромадження.
Розвинув поняття «ленінських режимів» у контексті аналізу СРСР у поєднанні з світ-системною перспективою, яке заступило нечіткі концепції «комунізму» та «соціалізму» в науковому дискурсі. Цю ж переформульовану концепцію ленінських режимів застосував для визначення стадій соціально-політичних змін в СРСР та країнах, що перебували в орбіті його впливу і актуалізовано дослідницьку програму залежності та розвитку недорозвитку А. Г. Франка та унаочнена її дотичність до ситуації постленінських суспільств, здійснено переформулювання концепції залежності на основі інкорпорації до неї вимірів культури.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.