Курісове

Курісове — село у Березівському районі Одеської області в Україні. Адміністративний центр Курісовської сільської громади. Населення становить 3676 осіб.

село Курісове
Герб Курісового Прапор Курісового
Покровська церква Покровська церква
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Березівський район
Тер. громада	Курісовська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA51020130010051922
Облікова картка	Курісове
Основні дані
Засноване	до 1810
Колишня назва	Курісове-Покровське, Петровське, Петрівка
Населення	3676
Площа	2,6 км²
Густота населення	1413,85 осіб/км²
Поштовий індекс	67512
Телефонний код	+380 4855
Географічні дані
Географічні координати	46°58′7″ пн. ш. 30°57′27″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	92 м
Водойми	р. Балай, Тилігульський лиман
Місцева влада
Адреса ради	67512, Одеська обл., Березівський р-н, с. Курісове, вул. Партизанської слави, 28
Карта
Курісове
Курісове
Мапа
Курісове у Вікісховищі

Засноване наприкінці XVIII століття. Носило назву Курісо-Покровське, в 1921 році перейменовано в Петровське, з 1937 року — Петрівка, з 2016 року — Курісове.

Село лежить поблизу Тилігульського лиману.

Географія

Село розміщене на Причорноморській низовині в балках, що впадають до Тилігульського лиману. Розташоване в балці, що впадає в річку Балай.

Клімат помірно континентальний. Середня температура січня -2 °C, липня +22 °C.

Поблизу села створено загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення Петрівський та орнітологічний заказник загальнодержавного значення Коса Стрілка.

Маєток Покровське

Докладніше: Палац-Садиба Курісів

Палац Курисів, Курісове

Найстарша частина палацу

У селі Курісове розташований пам'ятник культури державного значення — палац-садиба Курісів, що належало колись колишньому начальнику канцелярії Суворова, пізніше керівникові секретного відділу при головкомандувачі підполковнику Іванові Онуфрійовичу Курісу. Одним з нащадків Куріса є прем*єр Франції Габріель Атталь (Gabriel Nissim Attal de Couriss), який відвідав село і палац у 2024 р^[1]. Палац будувався в два етапи: східна частина — в 1810–1820 роках невідомим архітектором, західна — в 1891–1892 роках одеським архітектором М. К. Толвінським. Споруда нагадує середньовічний замок, у його декорі використані елементи готики і мавританського стилю. До наших днів збереглися палац, фрагменти парку і господарський корпус.

Історія

Станом на 1886 у містечку Курісо-Покровське, центрі Курісо-Покровської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 570 осіб, налічувалось 115 дворових господарств, існували православна церква, школа, паровий млин, 8 крамниць, заїзд^[2]. За 5 верст — трактир. За 7 верст — трактир, заїзд, крамниця. За 10 верст — лютеранський молитовний будинок, крамниця. За 15 верст — православна церква, римо-католицький молитовний будинок, 4 крамниці.

Після революції маєток Курісів був пограбований, останки поміщиків були викинуті з сімейного склепу в поле. У 1921 році село перейменували на Петровське, на честь голови ВУЦВК Г. І. Петровського. У маєтку розмістили сільськогосподарську школу. З 1937 року Петровське стало Петрівкою.

Під час другої світової війни в маєтку була влаштована румунська комендатура. Румунські війська вивезли при відході старовинні дзеркала, дубові двері, паркет. Окупанти вирубали англійський парк Курісів. Однак після війни була проведена реставрація садиби.

Чергова реставрація була запланована на 1990 рік, однак літньої ночі вибухнула гроза, вдарила блискавка, і до ранку садиба вщент вигоріла.

2000 року Петрівку відвідував Олександр Олександрович Куріс, прямий нащадок грецького генерала, що проживає в Парижі.

20 березня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування села на Покровське^[3], проте депутати Верховної Ради не підтримали це перейменування.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3602 особи, з яких 1854 чоловіки та 1748 жінок.^[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3676 осіб.^[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[6]

Мова	Відсоток
українська	89,88 %
російська	8,11 %
болгарська	1,17 %
румунська	0,44 %
гагаузька	0,19 %
вірменська	0,05 %
польська	0,05 %
білоруська	0,03 %

Символіка

Затверджена 4 жовтня 2011 р. рішенням № 67-VI сесії сільської ради.

Герб

Докладніше: Герб Курісового

В синьому щиті золотий палац, з якого виникає такий самий лев, що тримає в лапах зелену гілку, супроводжуваний вгорі срібним покровом, обтяженим золотими хрестами, що супроводжується зверху срібною восьмипроменевою зіркою. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний срібною міською короною.

Прапор

Докладніше: Прапор Курісового

В центрі квадратного синього полотнища жовтий палац, увінчаний жовтим левом, що тримає в лапах зелену гілку, зверху білий покров з двома жовтими хрестами, супроводжуваний зверху білою восьмипроменевою зіркою.

Значення символів

Композиція золотого замку і Покрови Пресвятої Богородиці символізують перші згадки села під назвою Курісове-Покровське. Золотий замок нагадує середньовічний замок з елементами готики і мавританської архітектури, пам'ятник культури державного значення-помістя Курісов. Восьмипроменева срібна зірка — символ Пресвятої Богородиці — символізує першу назву села — Покровське і першу православну церкву в честь якої, Іван Куріс назвав село. Свята Покрова символ захисту і заступництва. Лев головний елемент сімейного герба Курісов. Золотий, жовтий колір є символом багатства, благородства, достатку. Срібний, білий колір символізує чистоту і невинність. Синій символізує гідність, добро, а також красу і велич Тилігульського лиману. Герб розміщений в золотому картуші, рекомендований Українським геральдичним товариством, оздоблений сільською короною, яка вказує на її статус.

Відомі люди

Меморіал Михайлу Святковському в центрі села

Уродженці села:

• Святковський Михайло Вікторович (1984—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Синицький Володимир Михайлович — український маляр-пейзажист.

Примітки

1. Новим прем`єр-міністром Франції став нащадок козацької родини Курисів — творців таємничих замків біля Одеси. dumskaya.net. Процитовано 25 вересня 2024.
2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
3. Комітет з питань організації державної влади підтримав перейменування низки населених пунктів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. 4 квітня 2024.
4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 жовтня 2019.
5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 жовтня 2019.
6. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 жовтня 2019.

Джерела

• Местечко Курисово-Покровское (Балай тож): Статистическое описание поселения… — Одесса: Тип. П. А. Зеленого, 1883. [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Посилання

• Пам'ятники містобудування і архітектури Української РСР
• Секрет села Петрівка
• Фотографії палацу в Петрівці [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Фотографії моєтку Куріса і технікуму [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Спадщина від Куріса
• Петрівка — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)