З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Крите́рій сті́йкості Ра́уса — один з методів аналізу лінійної стаціонарної динамічної системи на стійкість. Поряд з критерієм Гурвиця (який часто називають критерієм Рауса-Гурвиця) є представником сімейства алгебраїчних критеріїв стійкості, на відміну від частотних критеріїв, таких як критерій стійкості Найквіста. До переваг методу відносяться проста реалізація на ЕОМ, а також простота аналізу для систем невеликого (до 3) порядку.
До недоліків можна віднести ненаглядність методу, по ньому складно судити про ступінь стійкості, про її запас.
Метод працює з коефіцієнтами характеристичного рівняння системи. Нехай — передавальна функція системи, а — характеристичне рівняння системи. Уявимо характеристичний поліном у вигляді: Критерій Рауса являє собою алгоритм, за яким складається спеціальна таблиця, в якій записуються коефіцієнти характеристичного полінома таким чином, що:
Таблиця Рауса:
1 | 2 | 3 | 4 | ||
- | 1 | ... | |||
- | 2 | ... | |||
3 | ... | ||||
4 | ... | ||||
... | ... | ... | ... | ... | ... |
Формулювання критерію Рауса:
Для стійкості лінійної стаціонарної системи необхідно і достатньо, щоб коефіцієнти першого стовпчика таблиці Рауса були одного знаку. Якщо це не виконується, то система нестійка.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.