Loading AI tools
Дмитро́ І́горович Кри́ськів (нар. 6 жовтня 2000, Харків, Україна) — український футболіст, центральний півзахисник[2] донецького «Шахтаря». Бронзовий призер молодіжного чемпіонату Європи 2023 у складі збірної України.
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Дмитро Ігорович Криськів | |||||||||||||||||||||||||
| Народження | 6 жовтня 2000 (24 роки) | |||||||||||||||||||||||||
| Харків, Україна | ||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 180 см | |||||||||||||||||||||||||
| Вага | 67 кг | |||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна | |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | центральний півзахисник | |||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб | «Шахтар» (Донецьк) | |||||||||||||||||||||||||
| Номер | 8 | |||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||
2010−2016 2017 |
«Металіст» (Харків)[1] «Геліос» (Харків)[1] «Металіст» (Харків) «Шахтар» (Донецьк) | |||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
|
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | ||||||||||||||||||||||||||
Народився в Харкові[2]. На вибір майбутньої професії вплинуло те, що Дмитро жив біля стадіону «Металіст»[1] і щоденно проходив повз нього дорогою від дому до дитячого садка[3]. Так Дмитро зацікавився футболом, і мати віддала його до академії харківського «Металіста»[3], коли хлопцю було шість років[1]. Згодом він деякий час тренувався в іншому харківському клубі, «Геліосі», та у дев'ятирічному віці повернувся до «Металіста»[1]. Першими тренерами майбутнього гравця були Сергій Сохань та Євген Назаров[2], який, за словами Криськіва, фактично дав йому дорогу в футбол[3]. У чемпіонаті ДЮФЛУ провів за «Металіст» 50 матчів, у яких відзначився 19-ма голами[4].
У 2017 році, після зникнення «Металіста», став гравцем донецького «Шахтаря», за який виступав у чемпіонаті ДЮФЛУ, юнацькому (U-19) та молодіжному чемпіонатах України[4]. Крім цього, в 2017—2019 роках провів у складі «гірників» 17 матчів у Юнацькій лізі УЄФА[5]. Був капітаном юнацької та молодіжної команд «Шахтаря»[6][2]. У вересні 2020 року зіграв одну гру в молодіжному чемпіонаті України за «Маріуполь»[4][6] і одного разу потрапив до заявки основного складу азовців на матч Прем'єр-ліги, але на поле не виходив[4][5].
На початку жовтня 2020 року повернувся до Харкова, ставши гравцем «Металіста 1925» на умовах оренди з «Шахтаря»[2]. Дебютував на професійному рівні 5 жовтня того ж року на харківському стадіоні «Металіст» у грі Першої ліги «Металіст 1925» — «Полісся» (0:0), провівши за харків'ян повний матч[5]. Декілька джерел відзначили курйозний епізод на 58-й хвилині цього матчу, коли Криськів оступився і, щоб не впасти й не втратити м'яч, зробив перекид[7][8][9][10]. Першим голом за харків'ян відзначився 21 жовтня 2020 року в домашньому поєдинку чемпіонату проти краматорського «Авангарду» (2:1), забивши другий м'яч «Металіста 1925» на 74-й хвилині гри[5][11]. Криськів був визнаний сайтом SportArena[12] та вболівальниками «Металіста 1925»[13] найкращим гравцем цього матчу, а також потрапив до символічної збірної туру в Першій лізі[14]. При досить високій конкуренції[15] Дмитро зміг стати гравцем основної обойми харківського клубу[15]. За підсумками першого півріччя сезону 2020/21 гравець був включений до збірної Першої ліги за версією SportArena як центральний півзахисник № 2[8], а також потрапив до п'ятірки найперспективніших молодих гравців ліги за версією FootBoom[16] та списку відкриттів 2020 року в лізі, складеному «UA-Футбол»[10]. У травні 2021 року ПФЛ та «UA-Футбол» визнали Дмитра найкращим гравцем квітня в Першій лізі[17]. За підсумками сезону, в якому Криськів суттєво допоміг[15] «Металісту 1925» здобути бронзові нагороди Першої ліги та підвищитися в класі[15], гравець також потрапив до переліку головних відкриттів ліги[15].
25 липня 2021 року дебютував в Українській прем'єр-лізі на стадіоні «Металіст» у переможному матчі «Металіста 1925» проти «Руху» (2:1)[18]. Криськів вийшов у стартовому складі[19] та на 35-й хвилині потужним[20] ударом з-за меж штрафного майданчика у дальній кут воріт[18] забив другий гол «жовто-синіх». Завдяки вдалій грі Дмитра включили до складу символічних збірних 1-го туру УПЛ, складених UA-Футбол[21] і FootBoom[20]. 22 жовтня 2021 року зробив суттєвий внесок у домашню перемогу «Металіста 1925» над «Інгульцем» (4:0), забивши гол і віддавши дві гольові передачі — на Юрія Батюшина та Марлісона[22][23][24]. За результатами експертного опитування, проведеного УПЛ, Криськіва визнали найкращим гравцем 12-го туру[25]. Крім того, Дмитро потрапив до збірних туру за версіями FootBoom[23] і UA-Футбол[24], який також назвав півзахисника найціннішим гравцем (MVP) туру[24].
1 липня 2022 року, після завершення терміну орендної угоди, покинув харківський клуб[26].
Збірна України
Залучався до складу юнацьких збірних U-17 та U-19 і молодіжної збірної України. Зокрема, в 2017 році провів дві гри у відборі до чемпіонату Європи U-17[4], у 2019 році — три матчі в кваліфікації до чемпіонату Європи U-19[27][5].
У 2019 році також брав участь у двох товариських матчах молодіжної збірної України — 5 червня 2019 року проти Кіпру (3:0, вийшов на заміну на 60-й хвилині)[27] на Турнірі пам'яті Валерія Лобановського[28], а також 14 жовтня того ж року проти Греції (2:0, вийшов на поле на 66-й хвилині)[27].
Наприкінці травня 2021 року півзахисника викликав до молодіжної збірної її головний тренер Руслан Ротань напередодні товариської гри проти Туреччини[29]. Криськів став єдиним представником Першої ліги в складі «молодіжки»[30].
У березні 2023 року включений до резервного списку національної збірної України для участі в матчі відбору Євро-2024 проти збірної Англії[31].
У березні 2024 року отримав виклик на дебютний матч олімпійської збірної України[32], але не зміг взяти в ньому участь через травму[1][33]. У липні того ж року потрапив до заявки збірної України для участі в Олімпійських іграх[34]. Під час підготовки збірної до олімпійського турніру зіграв у двох товариських матчах — з Єгиптом (1:1)[35] і Парагваєм (2:2)[36]. На самій Олімпіаді взяв участь у всіх трьох матчах української збірної[5], а також відзначився забитим голом у переможній (2:1) грі проти збірної Марокко, відкривши рахунок на 22-й хвилині[37].
30 вересня 2024 року був викликаний Сергієм Ребровим до національної збірної України на матчі Ліги націй УЄФА проти Грузії та Чехії[38].
 |
Від перших турів Криськів показав самовідданість, готовність відпрацьовувати та грати практично на будь-якому місці середньої лінії... Півзахисник широкого профілю – може зіграти як центрального, так і напівсереднього (за потреби і на фланзі), поєднує продуктивність у центрі поля з умінням протягнути м’яч і підстерегти момент під удар[15]. |  |
|
Дмитро швидко показав, що спроможний реально посилити харків’ян. Криськів давав темп, загострення, мобільність у центрі поля. Часто протягував м’яч крізь лінії та пробивав із підступів до карного майданчика. Був одним із тих, хто міг взяти на себе ініціативу, що, зважаючи на молодість гравця, дає надію на значний весняний прогрес[8]. | |
|
У грі Криськіва підкупає насамперед філігранна техніка, світла голова і своєчасні проникаючі передачі. Навіть у такому молодому віці його вже можна назвати «метрономом» атак «Металіста 1925». За не по роках стабільну гру на рівні Першої ліги Дмитро цілком заслуговує на звання найкращого гравця квітня у Першій лізі, хоч і не відзначився [в цьому місяці] результативними діями. Щоправда, цінний він іншим, а саме надійністю і вмінням грати у високому темпі й під серйозним рівнем тиску на одній з найбільш «гарячих» позицій в сучасному футболі[17]. | |
|
Це системоутворюючий гравець, нестандартний, здатний обіграти одного-двох суперників. І що важливо, навчений[16]. | |
|
Ігровий стиль Дмитра поєднує у собі дві особливі риси: інтелектуальний футбол з використанням чудових фізичних даних[3]. | |
«Шахтар»:
Чемпіон України: 2022/23, 2023/24- Володар Кубка України: 2023/24
- «Металіст 1925»:
Бронзовий призер Першої ліги України: 2020/21
- Молодіжна збірна України:
- Бронзовий призер молодіжного чемпіонату Європи: 2023
- Переможець Турніру пам'яті Валерія Лобановського: 2019
Клубна статистика
Станом на 30 вересня 2022 року[39][5]
| Сезон | Клуб | Чемпіонат | Кубок | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігри | Хвилини | Голи | Асисти | Ігри | Хвилини | Голи | Асисти | ||
| 2020/21 | «Металіст 1925» |
Перша ліга | 25 | 2011 | 2 | 1 | ||||
| 2021/22 | Прем'єр-ліга | 16 | 1340 | 2 | 2 | 2 | 107 | 1 | 1 | |
| Всього | 41 | 3351 | 4 | 3 | 2 | 107 | 1 | 1 | ||
Матчі за збірну
Станом на 16 листопада 2024 року
Матчі за молодіжну збірну України
Станом на 16 липня 2023 року[27]
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
