Нова Каракуба

Нова́ Каракуба́ (з 1945 по 2024 рік — Кра́сна Поля́на; в минулому — Нова-Каракума, Нова-Каракуба, Гончариха) — село Старомлинівської сільської громади Волноваського району Донецької області України.

село Нова Каракуба
Герб Нової Каракуби Прапор
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Волноваський район
Тер. громада	Старомлинівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA14040130060051802
Облікова картка	Красна Поляна
Основні дані
Засноване	1787
Колишня назва	Нова-Каракума, Нова-Каракуба Красна Поляна
Населення	▼ 3828 (01.01.2014)
Площа	8.231 км²
Густота населення	465.1 осіб/км²
Поштовий індекс	85571
Телефонний код	+380 6243
Географічні дані
Географічні координати	47°33′49″ пн. ш. 37°3′26″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	138 м
Водойми	річки: Мокрі Яли, Суха Яла
Відстань до обласного центру	93,2 км
Відстань до районного центру	40,9 км
Найближча залізнична станція	Зачатівська
Відстань до залізничної станції	16 км
Місцева влада
Адреса ради	85571, с. Красна Поляна, вул. Григорія Балжи, 60
Сільський голова	Тишлек Любов Дмитрівна
Карта
Нова Каракуба
Нова Каракуба
Мапа
Нова Каракуба у Вікісховищі

Загальні відомості

Село розташоване на берегах річки Мокрі Яли, у яку впадає річка Суха Яла. Відстань до райцентру становить понад 40 км і проходить автошляхом Т 0518. Землі села межують із територією с. Антонівка Розівського району Запорізької області та с. Передове Волноваського району Донецької області. Неподалік від села розташований ботанічний заказник «Мокроялинський».

Назва

Каракуба в перекладі з кримськотатарської мови "чорна печера".

Історія

У сучасному селі Нова Каракуба поєднано два села: на південному сході румейська колонія Нова Каракуба, на північному заході німецька колонія Єлизаветдорф.

Нова Каракуба

Нова Каракуба заснована у 1787 році румеями, депортованими росією з Криму. За даними на 1859 рік у казенному селі Нова Каракуба (Гончариха) Маріупольського грецького округу Олександрівського повіту Катеринославської губернії мешкало 1156 осіб (593 чоловічої статі та 563 — жіночої), налічувалось 281 дворове господарство, існував православний молитовний будинок^[1].

Станом на 1886 рік у румейській колонії Старо-Керменчицької волості Маріупольського повіту Катеринославської губернії мешкало 1518 осіб, налічувалось 260 дворових господарств, існували православна церква, молитовний будинок, школа, 5 лавок й 2 винних погріби^[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2438 осіб (1248 чоловічої статі та 1190 — жіночої), з яких 2402 — православної віри^[3].

У 1908 році у румейському поселенні, центрі окремої Ново-Каракубської волості, мешкало 3531 особа (1779 чоловічої статі та 1752 — жіночої), налічувалось 465 дворових господарства^[4].

Єлизаветдорф

Північно-західна частина Красної Поляни у 19 сторіччі було окремим поселенням — німецькою колонією № 19 Елизабетдорф, Єлизаветівка; Єлизабетталь, Єлизаветполь, Блюменталь, № 19. Заснована у 1825 році. Засновники — 35 сімей із Бадена, Гессен-Дармштадта, Ельзаса. Лютеранські приходи Грунау і Людвігсталь. Молільний дім. Землі 2100 десятин (1857; 35 подвір'їв і 6 безземельних сімей). Школа. Жит.: 407 (1859), 674 (1885), 522/453 нім. (1897), 398 (1905), 382 (1908), 529 (1911), 588 (1919).

За даними 1859 року у Елизабетдорфі над Мокрими Ялами було 35 подвір'їв, 407 мешканців, 2 заводи.^[5]

Дослідження

Говори (діалекти) саме 3-ї групи румейської мови за мовознавцями І. Соколовим і А. Білецьким стали основою для румейсько-російсько-новогрецького словника (укладачка — Рімма Харабадот) 2006 року (близько 6360 слів).

Зараз

У 1945 році село було перейменовано на Красну Поляну.^[6]

10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування села на Нова Каракуба^[7].

19 вересня 2024 року селу було повернуто історичну назву.^[8]

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 4606 осіб, із них 12,44 % зазначили рідною мову українську, 80,26 % — російську, 7,1 % — грецьку, 0,11 % — німецьку та 0,04 % — білоруську мову^[9].

Відомі люди

• Стремовський Георгій Якович — український звукооператор.
• Касьянов Анатолій Васильович — український і радянський діяч.
• Чех Максим Сергійович — український футболіст.

Примітки

1. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2413) (рос. дореф.)
2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 30 (рос. дореф.)
3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-62. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
4. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Маріупольскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 16-1)
5. Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
6. РСР, Президія Верховної Ради Української. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 15.8.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Сталінської області» — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 20 вересня 2024.
7. Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. https://komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.
8. Картка законопроекту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Процитовано 20 вересня 2024.
9. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 квітня 2022.