Красицький Петро Фотійович

Краси́цький Петро́ Фо́тійович (10 (23) червня 1906, Київ, Київська губернія, Російська імперія — 11 квітня 1968(1968-04-11), Київ)^[2]) — український радянський архітектор.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Красицький.

Петро Фотійович Красицький
Народження	10 (23) червня 1906[1] Київ, Київська губернія, Російська імперія[1]
Смерть	11 квітня 1968(1968-04-11) (61 рік) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Навчання	Київський будівельний інститут
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ, Москва
Найважливіші споруди	будівля Верховної Ради України, вокзал залізничної станції Дарниця, станція «Дніпро» Київського метрополітену
Батько	Красицький Фотій Степанович[1]
Автограф
Красицький Петро Фотійович у Вікісховищі

Могила Петра Красицького на Байковому кладовищі

Біографія

Петро Красицький народився 10 (23) червня 1906(19060623) року в Києві в родині українського художника Фотія Красицького, класика українського малярства і графіки, внучатого небожа Тараса Шевченка. Мати — Ганна Фотіївна, була домогосподаркою та виховувала п'ятеро дітей. Охрестили Петра Красицького в Покровській церкві на Подолі, хрещеним батьком його став художник Григорій Дядченко.

1923 року Красицький закінчив середню школу та розпочав трудову діяльність. Працював у київській філії «Книгоспілки», одночасно в 1926–1927 роках навчався в Київському кооперативному інституті ім. В. Я. Чубаря.

1930 року почав навчання на архітектурному факультеті Київського будівельного інституту, який закінчив у лютому 1936 року. Серед його викладачів були Костянтин Єлева, Василь Кричевський, Валеріян Риков, Іполит Моргілевський, Йосип Каракіс, Павло Хаустов.

З 1934 року працював архітектором у київських проєктних організаціях: у бригаді з проєктування будівлі Верховної Ради УРСР, держуправлінні ЦВК УРСР, Київтрансвузолпроєкті. Під керівництвом архітектора Володимира Заболотного брав участь у проєктуванні будинку Верховної Ради УРСР (складання ескізного проєкту та робочих креслень, бригадир з розробки планів).

У 1939 році одружився та переїхав до Москви, де працював на посаді старшого інженера відділу житлово-комунального господарства Наркомату шляхів сполучення СРСР. У грудні 1944 року повернувся до Києва.

З 1944 по 1961 рік працював на посаді головного архітектора в проєктному інституті Київдіпротранс (до 1951 року — Київтрансвузолпроєкт), займався проєктуванням вокзалів залізничних станцій. У жовтні 1945 року Красицькому було присвоєне звання інженер-майор шляхів і будівництва. 1954 року Красицький був нагороджений знаком «Ударник Сталінського заклику». 1960 року в Києві за проєктом Київдіпротрансу (архітектори Слава Павловський, Геннадій Гранаткін, Анатолій Ігнащенко, Петро Красицький, Станіслав Крушинський) було побудовано станцію метрополітену «Дніпро»^[3]. У 1961 році перейшов працювати до Науково-дослідного інституту експериментального проєктування на посаду головного архітектора сектору.

1964 року Петро Красицький знову переїжджає до Москви, де працює головним архітектором архітектурно будівельної майстерні Мосдіпротрансу. У 1966 році вийшов на пенсію.

Помер 11 квітня 1968 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.

Творчий доробок

• Будинок Верховної Ради УРСР (1936–1937), головний архітектор — Володимир Заболотний.
• Житлові та адміністративні будинки у Києві: Крутий узвіз, 5; вул. Прорізна, 15; Повітрофлотський проспект (колишня адреса — вул. Земська, 19), житлові будинки Київського радіозавода в Дарниці (1950–60-ті роки).
• Житлові будинки у Москві, Оренбурзі (1934–1935, 1938–1939).
• Будівли вокзалів залізничних станцій Біла Церква (1945)^[4], Миронівка (1953)^[5], Конотоп (1953)^[6][7], Дарниця (1945, тимчасовий; 1954), Арзамас-2, Йошкар-Ола та ін.
• Типові будівлі вокзалів на 50 та 100 пасажирів для залізничних станцій напрямку Москва — Київ — Львів (1953).
• Архітектурне оформлення станції «Дніпро» Київського метрополітену (1960).
• Київський електромеханічний технікум залізничного транспорту (у складі творчого колективу, 1956, Київ, Повітрофлотський проспект, 35)
• Київський будівельний технікум залізничного транспорту (у складі творчого колективу, 1956, Київ, Вінницька вулиця, 10)
• автобусно-залізничний вокзал у Челябінську (1965).
• житлові будинки типових серій 1-438 та 1-480 (цегляні та панельні п'ятиповерхівки, т. зв. «хрущівки») та ін.
• низка промислових споруди та адміністративних будинків у різних містах СРСР.

Зображення

• 
  Будинок Верховної Ради
• 
  Вокзал станції Біла Церква
• 
  Вокзал станції Конотоп
• 
  Станція метрополітену «Дніпро»
• 
  Адміністративний будинок по Прорізній вулиці, 15

Примітки

1. метрична книга

   d:Track:Q932420d:Track:Q34544468
2. Дата та місце смерті вказані в листі Анни Іванівни Красицької (дружини Петра Красицького) на адресу директора ЦДАМЛМ УРСР, 31 січня 1971 року // ЦДАМЛМ України, справа фонду 350, арк. 2, 2зв. На могилі помилковий рік смерті — 1969.
3. Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, пам'ятка архітектури та містобудування, науки і техніки, охоронний номер 529/1-Кв.
4. Вокзал на станции Белая-Церковь Юго-Западной железной дороги : техно-рабочий проект восстановления : фасад со стороны города [Изоматериал] : чертеж, масштаб 1:100, синька / Союзтранспроект, Киев. проект. контора ; авт. проекта, проектир. Красицкий, гл. архитектор Домашенко. — К. : [б. в.], 1945. — 1 л. (ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. Шифр 72(084.94). Г 5857/2.). (рос.)
5. Вокзал на станции Мироновка Юго-Западной железной дороги : проект восстановления : фасады со стороны города и площади [Изоматериал] : чертеж, масштаб 1:100, синька / Союзтранспроект, Киев. проект. контора ; начальник архитектор маст. Экунин, гл. архитектор Домашенко, авт. проекта, проектир. Красицкий — К. : [б. в.], 1951. — 1 л. (ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. Шифр 72(084.94). Г 5859/2.). (рос.)
6. Вокзал на ст. Конотоп Московско-Киевской железной дороги [Сумская область] : проект восстановления : фасад со стороны города [Изоматериал] : чертеж, масштаб 1:100, синька / Союзтранспроект, Киев. проект. контора, Архитектур. мастерская ; гл. инженер к-ры Литвиновский ; начальник архитектор маст. Экунин ; гл. архитектор Домашенко ; авт. проекта и проверил Красицкий ; проектиров. Зязин. — К. : [б. в.], 1950. — 1 л. (ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. Шифр 72(084.94). Г 7006/3.).(рос.)
7. Вокзал на ст. Конотоп Московско-Киевская железной дороги : проект восстановления : индивидуал. проект : материалы на конкурс лучших жилых и гражданских зданий, выстроенных в 1953 г. [Изоматериал] : текст, чертежи, фото, бумага, диазобумага, фотобумага / Киевгипротранс ; авт. проекта П. Ф. Красицкий. — К. : [б. в.], 1950. — 7 с. + 6 л. черт. (синька) + 4 фот. (ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. Шифр 72(084.94). Г 11536/1-10.). (рос.)

Джерела

• Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 163. (рос.)
• Шулькевич М. М. Київ. Архітектурно-історичний нарис. — К.: Держбудвидав, 1958. — С. 74, 104.
• Киев: Архитектурно-исторический очерк / М. М. Шулькевич, Т. Д. Дмитренко. — 5-е изд., доп. и перераб. — К. : Будівельник, 1978. — С. 116, 330. (рос.)
• Вокзал / Голубев Г. Е., Петюшенко В. М. // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978. (рос.)
• Красицький Петро Фотійович. Український архітектор (1906–1968) / ЦДАМЛМ України, ф. 350, оп. 1, од. зб. 1–18.
• Об'єкти культурної спадщини в м. Києві // Головне управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.