Краматорський металургійний завод

Крамато́рський металургі́йний завод  — металургійне підприємство з повним циклом виробництва на території міста Краматорська (Донецька область України).

Краматорський металургійний завод

Тип	ВАТ
Галузь	чорна металургія
Засновано	1898
Закриття (ліквідація)	2012
Штаб-квартира	Краматорськ (Україна)
Продукція	чавун, сталь, металопрокат, феросплави
Співробітники	1370 осіб
Код ЄДРПОУ	00191187
Краматорський металургійний завод у Вікісховищі

|дохід=

Розташоване на північний схід від залізничної станції Краматорськ на обох берегах річки Казенний Торець. Підприємству належать також так звана Шлакова гора й адміністративні та житлові будівлі в селищі Ясна Поляна. В наш час^[коли?] одна з двох доменних печей не працює.

Доменний цех

Один з цехів заводу на тлі Крейдяної гори

Завод і «Шлакова гора»

Доменні печи та «Шлакова гора»

Мартенівський і металопрокатний цехи

Прохідні з боку залізниці

Історія

Вересень 1896 — початок роботи заводу. Вже на 1897 р. на ньому працювало 400 людей.

Серпень 1898 — для забезпечення механічного виробництва металом були запущені доменні печі № 1 і № 2 та отримали перший чавун. На 1899 рік робітників заводу складало вже 2000 людей. Під час 1901—1904 рр. виробництво чавуна досягло 73,7 тис. т.

15 вересня 1899 — на базі польської машинобудівної фірми «В. Фішнер і К.Гампер» було засновано «Краматорське машинобудівне товариство» (КМТ).

1902 — була відкрита заводська школа.

1903 — інженер М. К. Курако (який працював у період в 1902—1906 рр.) побудував домну нової конструкції, яка перевершувала по показниках інші печі.

1905 — був введений у стрій мартеновський цех.

1907 — побудовано нову будівлю школи (тепер 4-літньої)

1909 — запущений великосортний стан 620, виробляючий смугобульб.- з'явилися футбольні команди.

1910 — почав працювати прокатний цех.

1911 — виробництво чавуну досягло 158,9 тис. тонн, а сталі — 60,6 тис. тонн.

1912 — на заводі було засноване Краматорське спортивне товариство (КСО). На підприємстві працювали 1470 осіб (крім росіян і українців працювали ще німці, чехи, австрійці та поляки).

21 травня (за ст. стилем — 9 травня 1912) — була організована пожежна команда.

1913 — був відкритий парк КСТ (зараз носить назву Сад Бернацького, раніше — Парк ім. Леніна) з футбольним полем і плавальним басейном.

1914 — іноземці були виключені зі складу акціонерів. В КМС працювало на той момент 1340 осіб, а всього на заводі — 4063.

1917 — через дефіцит грошової маси для розрахунків з працівниками та інженерно-технічним персоналом дирекція випустила тимчасові гроші знаки вартістю 1, 3, 5, 10, 25, 100 рублів. Папір бонів КМС мала захист — водяні знаки, але в попит вони так і не пішли. На той момент робочий склад заводу становив 4084 людини.

1918 — була зупинена мартенівська піч. Кількість працівників заводу зменшилась майже удвічі (2315 осіб).

17 листопада 1920 — Постановою Президіуму Укрраднаргоспу завод був націоналізований, отримавши назву Краматорського державного машинобудівного і металургійного заводу (КДММЗ).

17 грудня 1920 — виробництво було зупинено через фінансову і сировинну кризу.

1 червня 1922 — постановою Президіуму Укрраднадгоспу завод переданий в Управління вугільною кам'яною промисловістю (Донвугілля).

12 серпня 1922 — відновила роботу мартеновська піч.

1 жовтня 1925 — завод був виведений з-під управління Донвугілля і був реорганіозований у трест КДМЗ.

1926 — продукція доменного і мартеновського цехів перевершила довоєнний рівень.

20 червня 1927 — стала виходити газета «Краматорська домна» (19 вересня 1930 р. вона була перейменована як «Краматорська правда»).

1929 — у зв'язку з будівництвом нового заводу важкого машинобудування КДММЗ увійшов до складу комбінату «Краммашбуд».

1931 — побудована нова електроповітряна станція.

1932 — було випущено 256 тис. тонн чавуна, 143 тис. тонн сталі, 133 тис. тонн прокату.

1 червня 1934 — розпорядженням Наркомважмашу підприємство було розділено на два заводи: Старокраматорський машинобудівний завод та Краматорський машинобудівний завод.

1934 - вибух доменної пічі.

Після початку німецько-радянської війни у 1941 завод був перевезний до м. Саров (Росія).

Після окупації завод був переданий в управління компанії Huttenwerke-Gesellschaft Ost m.b.H., що ремонтувала на ньому вугільне приладдя. З 1943 на заводі, який мав назву Neue Maschinenfabrik Kramatorsk, ремонтувалися танки та інша військова техніка. Також на ньому було розміщене замовлення на виготовлення 1000 циліндро-розточних та циліндро-шліфованих верстатів. На серпень 1943 працювало 2 тис. робітників на території заводу.

Після захоплення Донбасу Червоною армією в 1943 році директором заводу був призначений Ігнатенко. 17 лютого 1944 — перша післявоєнна плавка сталі.

1950 — була запущена доменна піч № 34, а існувавша доменна піч № 3 була переведена на виплавку феромарганцю.

1963 — здана в експлуатацію більш доменна піч, яку капітально відремонтували у 1981. В той же рік перед заводоуправлінням був відкритий пам'ятник В. Куйбишеву.

1989 — у мартеновському цеху побудували чотирьохручну сортову МНЛЗ горизонтального типу, яка передбачала отримання квадратної заготовки перетину 155×175 мм продуктивністю 80 т/год.

1990 — МНЛЗ була демонтована через невдалу експлуатацію.

1994 — державне підприємство перетворено у ВАТ «Краматорський металургійний завод ім. В. Куйбишева».

2000 — зупинена доменна піч № 3, був закритий мартеновський цех.

2007 сталась аварія на доменній печі № 4. Через рік її було відремонтовано і було вироблено на ній 205 тис. тонн чавуна і 24 тис. тонн прокату. Але вже 2009 року її знов було зупинено через падіння попиту на чавун.

14 липня 2010 — на базі КМЗ було засновано нове підприємство — ТОВ «Краматорський феросплавний завод».

Докладніше: Краматорський феросплавний завод#Історія

2012 — мартенівський цех було демонтовано.

• 
  Домна Краматорського металургійного товариства
• 
  Бони Краматорського металургійного товариства (1917 рік)
• 
  Будівництво домни №2 біс
• 
  Пуск домни №2 біс у 1926 році
• 
  Відвантаження сталі відновленого заводу в 1944 році
• 
  Зображення на поштовому конверті, виданому на честь сторіччя Краматорського металургійного заводу

оо

Див. також

• Краматорський металопрокатний завод
• Краматорський феросплавний завод
• Костянтинівський металургійний завод

Джерела

• Шкуратова Н. В. — Краматорск: Путеводитель. — Донецк: Донбас, 1978.- 56 с - с. 40-41(рос.)
• Краматорск: план города. — Киев: ГНПП «Картография», 2002.(рос.)
• https://web.archive.org/web/20070718083638/http://www.lityo.com.ua/mater_fero_4.html (рос.)
• http://www.kramatorsk.org/index.php?r=hpart12 [Архівовано 30 серпня 2006 у Wayback Machine.] (рос.)
• https://web.archive.org/web/20090106203537/http://www.tehnopolis.com.ua/ko/2000-10.htm (рос.)