Тон Костянтин Андрійович

Тон Костянти́н Андрі́йович (рос. Тон Константин Андреевич, 26 жовтня (6 листопада) 1794(17941106) — 25 січня (6 лютого) 1881) — російський архітектор, придворний архітектор імператора Миколи I. Ректор Імператорської академії мистецтв. Автор численних архітектурних проєктів у багатьох містах Росії, творець так званого «російсько-візантійського стилю» храмового зодчества, що набув широкого поширення в правління Миколи I.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тон.

Костянтин Андрійович Тон
рос. Константин Андреевич Тон
Костянтин Тон. 1820-ті роки
Народження	26 жовтня (6 листопада) 1794(1794-11-06) Санкт-Петербург
Смерть	25 січня (6 лютого) 1881(1881-02-06) (86 років) Санкт-Петербург
Поховання	Волковський цвинтарd
Країна	Російська імперія
Навчання	Петербурзька академія мистецтв (1815) і Петрішулеd
Діяльність	архітектор, викладач університету
Архітектурний стиль	псевдоросійський стиль
Найважливіші споруди	Храм Христа Спасителя у Москві
Членство	Академія витончених мистецтвd і Московське архитектурне товариствоd
Заклад	Петербурзька академія мистецтв
Учні	Q79336664?
Нагороди
Брати, сестри	Alexander Thond і Тон Андрій Андрійович
Тон Костянтин Андрійович у Вікісховищі

Відомий своїми роботами в Санкт-Петербурзі та в Московському Кремлі, головним чином своїм основним дітищем — храмом Христа Спасителя в Москві.

Біографія

У 1803 році Костянтин був прийнятий вихованцем Імператорської академії мистецтв і з 1808 року вивчав у ній архітектуру під керівництвом головного наставника Андрія Вороніхіна. У 1815 році закінчив академічний курс зі званням художника 1-го ступеня і малою золотою медаллю за проєкт будівлі сенату. На початку 1818 року Тон склав за заданою академією програмою проєкт ярмарки, за що був направлений на шість років на стажування у Італію. У 1828 році був зарахований до Кабінету Його Величності з утриманням по 3000 рублів на рік. У 1830 році Тон отримав звання академіка і посаду професора 2-го ступеня за частиною архітектури. Протягом 24 років Тон займався викладацькою діяльністю в архітектурному класі академії, під його керівництвом здобули освіту понад двісті молодих зодчих, серед яких К. Маєвський, К. Рахау, Б. Йогансон, В. Кенель, Л. Шперер і М. Макаров. У 1854 році був призначений ректором академії мистецтв.

17 березня 1844 року Тону було подаровано спадкове дворянство^[1].

Помер 25 січня 1881 року, похований на Волковському кладовищі в Санкт-Петербурзі^[2]

Будинки, побудовані за проєктами Тона

Будівлі в стилі класицизму

• 1833—1834 — Пристань зі сфінксами біля будівлі Академії мистецтв
• 1835—1848 — Петропавлівський собор у м. Клинці, Брянської області.
• 1838—1840 — Малий театр (переважно інтер'єри)
• 1839—1849 — Інвалідний будинок у Ізмайлово (садиба) (прибудова до Покровського собору)
• 1846—1847 — Постамент пам'ятника Державіну в Казані

Храми та церкви в Україні

• 1852 — церква Успіння Богородиці у селі Тулиголове
• 1852 — храм Стрітення Володимирської ікони Пресвятої Богородиці в селі Могриця Сумського району Сумської області
• 1860 — церква у смт Седнів Чернігівської області
• 1861 — церква Св. Іллі у селі Циблі Київської області
• 1862 — церква Свв. Бориса і Гліба у місті Вишгород Київської області
• 1862 — церква Св. Димитрія у селі Жуляни

Російсько-візантійські храми Петербурга і околиць

Введенська церква Семенівського полку в Петербурзі в 19 ст.

• 1830—1837 — Храм святої великомучениці Катерини в Єкатерингофі
• 1834—1842 — Введенська церква Семенівського полку
• 1835—1840 — Катерининський собор у Царському Селі
• 1836—1839 — Петропавлівська церква Уланського полку в Петергофі
• 1840—1845 — Преображенська церква гренадерського полку
• 1842—1849 — Благовіщенська церква Кінного полку
• 1849—1855 — Мироньєвська церква Єгерського полку

Російсько-візантійські споруди в Москві і провінції

Великий Кремлівський палац

• 1835 — Дзвіниця Симонова монастиря
• 1837—1883 — Храм Христа Спасителя
• 1839—1849 — Великий Кремлівський палац
• 1844—1851 — Оружейна палата (Москва)
• 1845—1889 — Вознесенський собор (Єлець)
• 1845—1861 — Богородице-Різдвяний собор (Красноярськ)
• 1855—1866 — Собор Боголюбського монастиря
• 1856 — Казанська церква, Тівдія
• 1867 — Петропавлівська церква (Любань)

Тон також розробив типові проєкти кам'яних міських церков і селянських будинків для казенних поселень.

Залізничні споруди

• 1847—1851 — Миколаївський вокзал у Петербурзі
• 1845—1852 — Миколаївський вокзал в Москві; Царскосельський вокзал у Петербурзі (замінений Вітебським)
• 1846—1851 — Кругове депо (Москва)

Примітки

1. Часть 11 Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи, с. 149. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
2. Тон Константин Андреевич. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 18 серпня 2016.

Посилання

• Тон Костянтин Андрійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 279.
• Тон, Константин Андреевич Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite] (рос.)