Список монархів Іспанії

Нумерація королів Іспанії продовжує нумерацію королів Кастилії. Першим, хто прийняв титул Король Іспанії, був Філіпп II.

Чинний король Іспанії Філіп VI

Трастамарська династія

Докладніше: Трастамарський дім

• 1516–1555 — Хуана I

Nota bene. Хуана I правила Іспанією de jure зі своїм сином Карлосом I до своєї смерті 1555 року.

Династія Габсбургів

• 23 січня 1516 — 16 січня 1556 — Карлос I
• 16 січня 1556 — 13 вересня 1598 — Філіп II
• 13 вересня 1598 — 31 березня 1621 — Філіп III
• 31 березня 1621 — 17 вересня 1665 — Філіп IV
• 17 вересня 1665 — 1 листопада 1700 — Карл II^[1]

Династія Бурбонів

• 1 листопада 1700 — 14 січня 1724 — Філіп V
• 14 січня — 31 серпня 1724 — Луїс I
• 6 вересня 1724 — 9 липня 1746 — Філіп V (вдруге)
• 9 липня 1746 — 10 серпня 1759 — Фернандо VI
• 10 серпня 1759 — 14 грудня 1788 — Карл III
• 14 грудня 1788 — 19 березня 1808 — Карл IV
• 19 березня — 6 травня 1808 — Фернандо VII^[2]
• 6 травня 1808 — Карл IV (удруге)^[3]

Династія Бонапартів

• 6 червня 1808 — 11 грудня 1813 — Хосе I Наполеон^[4]

Династія Бурбонів

• 11 грудня 1813 — 29 вересня 1833 — Фернандо VII (удруге)
• 29 вересня 1833 — 30 вересня 1868 — Ізабелла II^[5]
  • Марія-Христина Бурбон-Сицилійська, регентка 1833—1840, владу оспорював дон Карлос Старший
  • Франсіско де Асіз Бурбон, консорт Ізабелли II, 1846 року отримав титул короля Іспанії.

1868 року відбулася Слава революція: королеву було повалено, вона пішла у вигнання, проголошено республіку.

Савойський дім

• 2 січня 1871 — 11 лютого 1873 — Амадей I

Династія Бурбонів

• 29 грудня 1874 — 25 листопада 1885 — Альфонс XII
• 17 травня 1886 — 14 серпня 1931 — Альфонс XIII^[6]

У 1931 році було проголошено республіку, а король Альфонсо XIII пішов у вигнання. 1939 року було остаточно встановлено режим Франсіско Франко.

Династія Бурбонів

• 22 листопада 1975 — 19 червня 2014 — Хуан Карлос I
• 2 червня 2014 — Філіп VI

Примітки

1. Після смерті Карлоса II було коротке міжцарів'я, якого чекали на рішення Філіпа Анжуйського щодо прийняття корони.
2. Значна частина Іспанії не визнала зречення Фернандо VII, оскільки воно було зроблено під тиском. 25 вересня 1808 була створена Вища правляча хунта, визнана низкою іноземних держав законним урядом Іспанії; вона продовжувала визнавати Фернандо королем.
3. Після повторного зречення Карла IV протягом місяця було міжцарство, під час якого намісником королівства і губернатором був маршал Йоахім Мюрат.
4. Він же Жозеф, брат Наполеона I. Не всі визнавали його королем, і після реставрації Бурбонів більша частина його рішень була визнана недійсною.
5. По зреченню Ізабелли було тривале міжцарів'я (більше двох років), протягом якого уряд шукав за кордоном кандидатуру нового короля.
6. Після смерті Альфонса XII було встановлено регентство, так як спадщина корони залежало від статі майбутньої дитини, якого чекала вдова Альфонса. Якби народилася дівчинка, спадкоємицею стала б старша дочка покійного короля, інфанта Марія де лас Мерседес. Народився хлопчик, проголошений при народженні королем Альфонсом XIII.

Посилання

• Испанские короли. Серия «Исторические силуэты». Ростов-на-Дону: «Феникс», 1998. — 512 с.