Loading AI tools
село в Полтавському районі Полтавської області (Україна) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Копили́ — село в Україні, у Терешківській сільській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 2525 осіб за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року[1]. До 2017 підпорядковане Терешківській сільській раді.
| село Копили | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район | Полтавський район |
| Тер. громада | Терешківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA53080430110026063 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1859 |
| Населення | 2525 |
| Площа | 2,974 км² |
| Густота населення | 849 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 38761 |
| Телефонний код | +380 532 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°33′24″ пн. ш. 34°36′44″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
91 м |
| Найближча залізнична станція | з.п. Копили |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 38762, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Терешки, вул. Шевченка, 7 |
| Карта | |
  Копили | |
 Копили | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Село Копили знаходиться на лівому березі річки Ворскли нижче за течією від впадіння в неї Коломаку. У дельті Коломаку річки утворюють лиман зі старицями і заболоченими озерами. Село оточене сосновим лісом.
Вище за течією Ворскли та на протилежному її березі — місто Полтава, нижче за течією примикає село Терешки.
Через село проходить автошлях Київ—Полтава—Харків (автотраса E40М03), є дві залізничні зупинки (з. п. Копили і з. п. 3 км) на напрямку Полтава—Красноград.
Мовний склад села згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року був таким :[2]
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2 313 | 91,60 |
| російська | 199 | 7,88 |
| білоруська | 2 | 0,08 |
| молдовська | 1 | 0,04 |
| вірменська | 1 | 0,04 |
| грецька | 1 | 0,04 |
За даними станом на 1859 р. у власницькому селі Копили, яке на той час згадується під назвою Копилівка (Жадьки, Жадоки), Полтавського повіту Полтавської губернії налічувалося 14 дворів та 64 жителі (30 чоловіків і 34 жінки)[3].
У царські часи, добу національної революції та перші роки більшовицької окупації України тодішнє «державне село» Копили входило до складу Микільської волості Полтавського повіту Полтавської губернії, з 1923 року Копили належали до Микільської сільради Малоперещепинського району Полтавської округи Полтавської губернії УСРР, а з 1925 — у тому ж самому територіально-адміністративному підпорядкуванні, але без Полтавської губернії, яку було ліквідовано. 1926 року Микільська сільрада перейшла від Малоперещепинського до Полтавського району, таким чином, Копили опинилися у складі Полтавського району. 2 вересня 1930 року село підпорядковано Полтавській міській Раді УРСР, оскільки на підставі ухваленої того дня постанови «Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління» було розформовано Малоперещепинський і Полтавський райони з подальшим включенням їхніх територій до складу Полтавської міської Ради, а остання виділялася в окрему адміністративно-господарську одиницю і підпорядковувалася безпосередньо центру (Полтавську округу теж було розформовано). У 1932 р. Полтавська міська Рада, а відповідно, і село ввійшли до складу новоствореної Харківської області. У 1937 р. Копили у складі Полтавської міської Ради було передано новосформованій Полтавській області, виділеній із Харківської. У 1939 році було відновлено Полтавський район, і Копили стали селом Микільської сільради Полтавського району Полтавської області УРСР. З приходом нацистської армії село потрапило під управління німецької військової окупаційної адміністрації. З 1 вересня 1942 р. до 23 вересня 1943 р. село перебувало у складі Полтавського району Полтавської округи. Після взяття села Червоною армією і по 1986 рік Копили знову входили до Микільської сільської ради. 30 грудня 1986 р. село відійшло до новоутвореної Терешківської сільської ради.[4]
Під час Голодомору 1932-33 рр., проведеного урядом тодішнього СРСР, у Копилах загинуло 2 людини. На жаль, імена загиблих не встановлено[5].
У 1930-х роках, у період сталінських репресій, у розробленому піщаному кар'єрі в урочищі поблизу хутора Триби[6], органами НКВС здійснювалися масові поховання розстріляних. Жертвами режиму були заможні полтавці, військовослужбовці, священики й представники інтелігенції, яких безпідставно звинуватили у шпигунстві, зв'язках із закордонною розвідкою тощо[7]. Точна кількість похованих невідома. У 1970-х — 1980-х роках поховання піддалися масовому розграбуванню мародерами[8].
14 квітня 1990 року було проведене перепоховання останків жертв репресій у братській могилі поряд з автотрасою Київ—Полтава—Харків, близько 1,15 км в напрямку Харкова від Копилів[9]. За оцінними даними в Трибах перепоховано близько 200 закатованих[6]. У 1995 році на місці перепоховання репресованих встановлено пам'ятний знак.
18 вересня 1941 року, перед самим приходом німецьких окупантів у Полтаву, у районі між Копилами і Макухівкою зупинився на ночівлю циганський табір, який втікаючи від німців прямував до Харкова. Наступної доби німецьке командування відправило на трасу Київ—Полтава—Харків кілька автомашин з карателями. Усі хто був у таборі — майже тисяча осіб — були розстріляні. Врятувалася тільки одна жінка, яка перед цим пішла в село і повертаючись почула постріли[10].
Нацистська окупація села тривала рівно два роки: 23 вересня 1941 р. німецькі війська захопили залізничну станцію Копили, а 23 вересня 1943 р.[11] село разом із суміжним з ним обласним центром було відвойовано радянськими військами.
10 березня 2015 року на блокпосту «Копили» водій автомобіля «Land Rover» проігнорував вимогу про зупинку. Тоді інспектор ДПС сів в автомобіль «Toyota Corolla» — у ньому перебували двоє активістів Правого сектору, усі рушили за порушником. Під час переслідування порушник маневруючи зіштовхнув автомобіль переслідуючий, він зіштовхнувся з вантажівкою «МАЗ». У ДТП загинули Сергій Гунько та інспектор Олександр Андрійко. Водій Тойоти — другий боєць ДУК — з чисельними травмами потрапив до лікарні.
На території села діють два залізничні підприємства філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»: ЦМКР Полтава та КМС-132 Полтава[14].
Облаштована Копилівська тимчасова дослідно-промислова установка з видобутку вуглеводневої сировини, а також кільканадцять свердловин закріплених за нею.
У Копилах розташований центральний офіс і виробничі потужності ДП «Полтавське лісове господарство».
У селі розташована філія Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Полтавського району, сфера діяльності якої поширюється на мешканців довколишніх сіл[15]. У Копилах розміщене відділення поштового зв'язку Полтавської дирекції ДП «Укрпошта»[16].
Рекреаційний комплекс: ресторанно-готельні комплекси «Полтава», «Форест», «Зелена Діброва», «Лукомор'є», «Мухомор», хостел.
27 червня 2014 року в селі було урочисто відкрито заміську базу ФК «Полтава», яка відповідає всім вимогам сучасного футболу.[17]
У 1938 році в Копилах розстріляний сталінськими каральними органами єпископ Російської православної церкви, тодішній керівник Полтавської єпархії РПЦ Митрофан.
У селі тривалий час жив і похований український поет Іван Переломов.
 |
 |
 |
 |
 |
Ресторан «Лукомор'є» |
Ресторан «Полтава» |
Кафе «Forest» |
База ФК «Полтава» |
Копилівські багатоповерхівки (Вовківка) |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
