Loading AI tools
австійський зоолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини (1973) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Конрад Захаріас Лоренц (нім. Konrad Zacharias Lorenz; 7 листопада 1903, Відень — 27 лютого 1989, там же) — австрійський зоолог, лавреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1973 року. Вважається одним з основоположників етології. Розвивав підхід розпочатий раніше, зокрема, його вчителем Оскаром Гейнротом. Лоренц найбільш відомий дослідженнями інстинктів тварин, особливо качок та галок, крім того, він заново відкрив механізм імпринтингу в птахів. Є автором багатьох науково-популярних книг.
| Конрад Лоренц | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| нім. Konrad Lorenz | |||||
 | |||||
| Народився | 7 листопада 1903 Відень, Австрія | ||||
| Помер | 27 лютого 1989 (85 років) Відень, Австрія ·ниркова недостатність | ||||
| Поховання | Санкт-Андре-Вердерн | ||||
| Місце проживання |  Австрія | ||||
| Країна | австрієць | ||||
| Діяльність | етолог, зоолог, біолог, викладач університету, письменник, лікар, філософ, психолог, натураліст | ||||
| Alma mater | Віденський університет (нім. Universität Wien) | ||||
| Галузь | Етологія | ||||
| Заклад | Інститут фізіології, Баварія (засновник) Інститут порівняльного вивчення поведінки, Відень (засновник) | ||||
| Посада | психолог | ||||
| Науковий ступінь | доктор медицини (1928) і доктор філософії (1933) | ||||
| Відомі учні | Ніколас Тінберген | ||||
| Аспіранти, докторанти | Gertraud Kühneltd | ||||
| Членство | Лондонське королівське товариство Леопольдина Австрійська академія наук Шведська королівська академія наук Національна академія наук США[1] Американська академія мистецтв і наук Баварська академія наук | ||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (1944) | ||||
| Війна | Друга світова війна | ||||
| Відомий завдяки: | основоположник етології | ||||
| Батько | Adolf Lorenzd | ||||
| Брати, сестри | Albert Lorenzd[2] | ||||
| У шлюбі з | Margarethe Gebhardtd | ||||
| Родичі | Barbara Pflaumd | ||||
| Нагороди |
 Нобелівська премія з фізіології або медицини (1973) | ||||
 Конрад Лоренц у Вікісховищі | |||||
Конрад Лоренц народився 7 листопада 1903 року у Відні (Австрія), в родині успішного лікаря Адольфа Лоренца, що жив у місті Альтенберґ. Батько майбутнього науковця побудував багатий, але позбавлений художнього смаку особняк, що був прикрашений великого розміру статуями в античному стилі та живописними полотнами від підлоги до стелі. Саме тут і проходило дитинство Конрада. Проте більшу частину вільного часу хлопець намагався проводити поза будинком, у околицях Альтенбергу. Тоді, за словами самого Лоренца, він пройнявся «надмірною любов'ю до тварин». Він збирає колекцію птахів і ссавців, і влаштовує справжній зоопарк. Деякі тварини живуть навіть у самому особняку. Конрад з цікавістю спостерігає за ними та помічає багато особливостей їх поведінки, які надалі він пояснить у своїх працях.
Лоренца виховували у найкращих традиціях європейської культури. Отримавши базову освіту в приватній школі, він вступає до дуже престижної гімназії «Шоттенгімназіум», у стінах якої зародився його інтерес до теорії Дарвіна та принципів еволюції. Конрад хоче присвятити себе біології та палеонтології, однак, за вимогою свого батька, він вступає на медичний факультет Віденського університету.
У Конрада Лоренца не було великого бажання ставати лікарем, але в університеті викладали видатні біологи, лекції яких він із задоволенням відвідував. Отримавши диплом лікаря, Лоренц не розпочинає медичної практики, натомість присвячує себе вивченню поведінки тварин.
Велике значення для Лоренца мало стажування у 20-ті роки в Англії, під керівництвом видатного біолога та мислителя Джуліана Гакслі (перший директор ЮНЕСКО, брат Олдоса Гакслі). Повернувшись до Австрії, Лоренц почав зі спостереження за поведінкою птахів, надалі поширивши їх і на інших тварин. Ще в дитинстві, спостерігаючи за качками, він помітив, що вони здатні передавати одне одному знання, отримані шляхом навчання. Для тогочасної науки це явище було повною несподіванкою і згодом отримало назву імпринтинг. Лоренц успішно захищає дисертацію, яка була присвячена інстинктам і в 30-ті роки стає одним з визнаних лідерів вчення про інстинкти.
У другій половині 30-х років Конрад Лоренц познайомився зі своїм майбутнім учнем і однодумцем Ніколасом Тінбергеном. Як сказав потім Лоренц, їхні погляди «збіглися до неправдоподібного ступеня».
Після поглинення Австрії Третім Рейхом Лоренц залишився без роботи. І хоча завдяки допомозі друзів Лоренц отримав запрошення в Кенігсберзький університет (нині РГУ ім. Канта, Калінінград) на кафедру психології ім. Канта, ця престижна кафедра не давала йому можливості працювати з тваринами.
10 жовтня 1941 року Лоренц був мобілізований до німецької армії, як військовий лікар. І хоча йому ніколи не доводилося раніше займатися медичною практикою, він змушений був робити навіть хірургічні операції, — в польових умовах і в госпіталі в Білорусі.
20 червня 1944 року під час відступу німецької армії потрапив у радянський полон під Вітебськом. Більше року провів у таборі для військовополонених у місті Кірові, потім 2 березня 1946 був переведений до робочого табору у Вірменії. У 1947 році його перевели до Красногорська, під Москву, а в грудні 1947 року він був репатрійований на батьківщину. У полоні розпочав роботу над книгою «Зворотна сторона дзеркала», в якій зрікся своїх нацистських переконань. На початку 1948 року повернувся до Австрії, привізши додому свій рукопис.
Конрад Лоренц став членом нацистської партії Німеччини в 1938 році. У своїй заяві на вступ до партії Лоренц писав, що «завжди був націонал-соціалістом» і додав «вся моя наукова робота присвячена ідеям націонал-соціалістів»[3]. Довгий час Лоренц заперечував своє членство в Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини[3]. Але після війни він повністю змінив свої погляди. Пізніше він коментував це так: «багато визнаних вчених, як і я, короткий час сподівалися на позитивне від наці. І багато хто швидко відвернувся від них з жахом, так само як і я». В кількох публікаціях Лоренца, написаних на початку війни, мали місце деякі євгенічні погляди, за які він публічно вибачився під час отримання Нобелівської премії.
У 1950 став одним із засновників Планківського інституту фізіології поведінки (Max-Planck-Institut für Verhaltensphysiologie).
У 1963 році опублікував книгу, присвячену агресії, яка надалі неодноразово перевидавалася, у тому числі в перекладах на кілька іноземних мов, включаючи російську.
Крім наукових досліджень, Конрад Лоренц займався популяризацією своєї науки та літературно-публіцистичною діяльністю. Його книги мають велику популярність і сьогодні.
 | Цей розділ статті ще не написано. (березень 2011) |
 | Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2014) |
У 1957 році обраний членом Американської академії мистецтв і наук[4].
У 1964 році обраний іноземним членом Королівського товариства[5].
У 1973 році був нагороджений Нобелівською премією з медицини[6].
У 1974 році обраний членом Американського філософського товариства[7].
У 2015 році був посмертно позбавлений почесного докторського ступеня університету в Зальцбурзі у зв'язку з його «прихильністю до ідеології нацизму»[8].
18 лютого 1983 року йому було присвоєно звання «Почесний громадянин Відня».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
